Крига. Частини І–ІІ

— І що? — наполягала панна Філіпов. — Що тепер? Ви взагалі знаєте, що робите?

Стоялося з кабелями в руках перед запечатаною скринею з бандероллю Tesla Tungetitum Company.

— Ну що ж, це все одно буде воскресіння à l’improviste. — Встромилося кабелі в отвори й машинні гнізда, сховані за отворами. — Fifty-fifty. Як це вмикається? — Але вже почулося тремтіння від пробудження механізму, зі скрині посипалися пил і стружка. В одному з гнізд мусить бути головний вимикач. Не бачилося диму. Що живило цей флюменатор? Чи його підключали до зовнішнього джерела електроенерґії? Порівняння розмірів із трьома великими флюменаторами, що заповнювали більшу частину вагона, свідчило, що то був радше різновид мініатюрного прототипу.

Плюнулося на долоні, а потім поклалося руку на спусковий гачок, на оголену голку.

…Опустилося на підлогу.

— Добре, — сказалося й зсунулося на дошки, шуруючи піджаком по неструганій деревині скрині. — Добре. Нехай хтось… А краще я. За хвилю.

— Ви знову це зробили! — волала панна Філіпов. — Ви впали в ту ж залежність, що й Нікола! Боже мій, це для того ви втискали його в скриню, для того торсали трупом, щоб я повірила, щоб ви змогли — що про вас кажуть — lying bastard — усе правда!

— Усе не може бути правдою, — пробурмотілося, підносячи руку до очей. Чорні плямки мерехтіли на поверхні шкіри, а може, й безпосередньо під епідермісом; іноді, коли кінцівка німіє, так усередині долоні укладаються біло-рожеві мандали, але тепер виглядало, наче там билися між собою живі клітини тіні й клітини світіні. Поглянулося лівим оком, поглянулося правим. У вагоні панував напівморок, світло проникало крізь заґратовані віконця, крім того, його частково заслонювали купи ящиків. У повітрі літали мільйони часточок куряви, усі вони тепер вирували й золотаво виблискували, й усі кидали свої тіні, це неймовірно, проте бачилося їх із клінічною докладністю, кожну зокрема, цятки чорні, цятки білі, цятки золоті; увесь інтер’єр вагона було розбито на калейдоскопічні уламки барв. Калейдоскоп, так, це була слушна асоціація, — що вони продовжують обертатися, залишаються у космічному русі, й небагато потрібно, щоб вони перестрибнули в абсолютно іншу конфіґурацію, мик, мик, а то вже не буде вагон, то не будуть дошки, то не будуть люди, не буде труп.