Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
До неї нахилився Сейр, так близько, що вона відчула запах його одеколону. Сюзанна визначила його як «Англійську шкіру».[142]
— Цей фізичний зв’язок потрібен нам для забезпечення фіналу переймів, завдяки якому дитина й вийде назовні, — сказав він. — Нам життєво необхідно було доставити тебе сюди, у Федік. — Він поплескав її по плечу. — Щасти тобі. Залишилося недовго. — Посміхнувся він чарівно. Маска на його обличчі трохи зсунулась наперед, оголивши той червоний жах, що ховався під нею. — А вже тоді ми зможемо тебе вбити.
Усмішка поширшала.
— І з’їсти тебе, ясна річ. У Діксі-Піґ ніщо дарма не пропаде, навіть така зухвала курва, як ти.
Перш ніж Сюзанна встигла йому відповісти, в її голові знову заговорив жіночий голос.
— Будь ласка, назвіть своє ім’я, чітко й виразно.
— Йди нахер! — вилаялась у відповідь Сюзанна.
— Йди Нахер не фіксується як достовірне ім’я для особи азійської раси, — промовив приємний жіночий голос. — Ми відзначаємо ворожість, тож наперед приносимо свої вибачення за наступну процедуру.
Якусь мить не відбувалося нічого, а тоді в мозку Сюзанни спалахнув такий біль, якого їй ще ніколи не доводилось витримувати. Біль, існування якого вона собі навіть уявити ніколи б не змогла. Але, попри все, губи її залишалися стуленими. Вона думала про пісню і навіть чула її крізь громовицю того болю.
— Я дівчина… постійної печалі… бачила тортури на своїм віку…
Громовиця врешті вщухла.
— Будь ласка, назвіть своє ім’я, чітко й виразно, — промовив приємний жіночий голос усередині її голови. — Інакше цю процедуру буде повторено в десять разів інтенсивніше.
«У цьому нема потреби, — послала Сюзанна думку жіночому голосу. — Я пересвідчилась».
— Сюуу-зааан-нааа, — назвалася вона. — Сюуу-зааан-нааа.
Вони стояли й дивилися на неї, всі, окрім міс Щуроголовки, котра екстатично тупилась очима туди, де між розтулених губ Міїної вагіни знову з’явилася покрита пушком дитяча голівка.
— Міііііііяаааа…
— Сюуу-зааа…
— Мііііі…
— …аааннааааа…
До початку наступних переймів лікар Скавтер встиг ухопити акушерські щипці. Голоси обох жінок злилися в один, що виспівував якесь слово, якесь ім’я — не Сюзанна й не Мія, а чудернацьку комбінацію з обох цих імен.
— Зв’язок, — промовив приємний жіночий голос, — встановлено. — Тихеньке клацання. — Повторюю, зв’язок встановлено. Дякуємо за співробітництво.
— Люди, ось воно, — промовив Скавтер. Де й дівся його біль і переляк; голос його звучав схвильовано. Він обернувся до своєї санітарки. — Воно мусить закричати, Аліє. Якщо закричить, заради батька свого, не роби нічого. Якщо ні, зразу ж протри йому рот тампоном.
— Авжеж, лікарю, — вивернувши губи, вишкірилася подвійними рядами іклів ця істота. Хтозна, кривлялася вона чи посміхалась?
Скавтер озирнув присутніх з полиском колишньої самовпевненості.
— Ви всі стійте там, де стоїте, поки я дозволю вам рухатись. Ніхто з нас не може знати, що ми зараз звідти отримаємо. Єдине, що ми знаємо, — це дитя належить самому Багряному Королю…
Мія скрикнула. Від болю й протесту.
— Ох, ти ж ідіот, — перебив його Сейр. Він замахнувся й ляснув Скавтера з такою силою, що в того аж розлетілося волосся і його кров дрібними краплями бризнула на білі стіни.
— Ні! — кричала Мія. Вона намагалася підвестися на ліктях, не змогла втриматися, знову впала навзнак. — Ні, ви казали, що я буду його доглядати! О, будь ласка… хоча б трішечки, благаю…
А тоді найгірший біль накотив на Сюзанну, на них обох, поховавши їх під собою. Вони закричали дуетом, тож Сюзанні не було потреби чути Скавтера, котрий командував їй:
— Пнися, пнися, ДАВАЙ!
— Лікарю, воно виходить! — скрикнула санітарка в нервовому збудженні.
Сюзанна заплющила очі й натужилася, а відчувши, як біль починає витікати з неї, вируючи, немов вода, що поспішає в темну каналізаційну діру, вона також відчула сум, найглибший із будь-коли пережитих нею. Бо в Мію витікало це дитя, ці останні кілька рядків живого послання, що його якимось чином змусили передати тіло Сюзанни. Це було закінчення.
Що б не трапилося далі, ця частина кінчалася, і Сюзанна Дін видала крик, у якому змішались полегшення й жаль; крик, що сам по собі був немов пісня.
І на крилах цієї пісні Мордред Дескейн, син Роланда (і декого іншого; о, скажіть же, Дискордія), з’явився на світ.
ЗАСПІВ:
142
«English Leather» — одеколон, випущений на ринок 1949 р. компанією «Дана», яка була заснована 1932 р. в Барселоні, під час громадянської війни в Іспанії перебазувалася до Парижа, а 1940 р. з окупованої Франції — до США.