Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
— Нічого страшного, — прошепотіла Мія. — Я можу його промовити, а якщо треба буде, я навчу тебе іншого, яке ти зумієш проказати. Але зараз… Сюзанно, пробач мені те, що я наробила, мені так шкода. Бажаю тобі успіху.
Прочинилися двері до 16 Експериментальної станції Дуги у Федіку. Сюзанна почула гудіння, відчула запах озону. Ніяка магія не мала стосунку до цих дверей між світами; це був продукт виробництва древніх людей, і то вже зношений. Ті, хто зробив ці двері, втратили віру в магію, розпрощалися з вірою у Вежу. Місце магії зайняла ця деренчлива, нестійка штука. Ця дурнувата смертна штука. А за дверима вона побачила велике, заставлене ліжками приміщення. Сотнями ліжок.
«Це тут вони роблять операції дітям. Тут вони виймають з них оте хтозна-що, якого потребують Руйначі».
Наразі зайняте було лише єдине ліжко. Біля нього стояла жінка з отією гидотною пацючою головою. Мабуть, сиділка. Поряд з нею стояв чоловік — Сюзанні він не здався схожим на вампіра, але цілковитої впевненості вона не мала, оскільки крізь двері видно було неясно, повітря там коливалося, немов над газовою піччю. Чоловік підняв голову і побачив їх.
— Мерщій! — закричав він. — Ворушіться з вантажем! Ми мусимо їх під’єднати і завершити процес, інакше вона помре! Обоє помруть!
Цей лікар — звісно, ніхто, крім лікаря, не міг би собі дозволити таке нахабне роздратування в присутності Річарда П. Сейра — нетерпляче змахнув руками.
— Заносьте її сюди! Ви ж і так спізнилися, чорт вас забирай!
Сейр грубо штовхнув її крізь двері. Вона почула глибоко всередині голови дзижчання і коротке дзеленчання дзвоників тодешу: вона поглянула вниз, але було пізно; позичені Мією ноги вже щезли, Яструб із Бульдогом не встигли її підхопити, і вона розпласталася на підлозі.
Вона сперлася на лікті і подивилася вгору, розуміючи, що вперше за бозна-який час — мабуть, уперше після того, як її було згвалтовано у велемовному кружалі, — опинилася сам на сам із собою. Мія зникла.
Та тут, ніби засвідчуючи свою присутність, її набридлива, щойно зникла гостя скрикнула. Сюди додався власний крик Сюзанни — біль переріс уже всі можливості її мовчанки, — і якусь мить вони суголосно виводили пісню про небезпеку для дитини.
— Господи, — вигукнув хтось із Сюзанниних охоронців, вона не знала, чи то був вампір, чи ниций чоловік. — У мене з вух ніби кров лийнула. Відчуття таке, ніби кров…
— Підніми її, Габере! — гримнув Сейр. — Джей! Берись за неї! Підніміть її з долівки, в ім’я ваших творців!
Бульдог з Яструбом — чи то, якщо хочете, Габер і Джей — підхопили її під пахви і швидко потягли повз порожні ліжка в інший кінець лікарняної палати.
Обернувшись до Сюзанни, Мія спромоглася на слабеньку, виснажену посмішку. Її обличчям стікав піт, волосся прилипло до розпашілої шкіри.
— Доброго здоров’я… хворим, — видушила з себе вона.
— Підсуньте ще одне ліжко! — закричав лікар. — Та швидше, боги вас роздери! Чого ви такі повільні, розтак матір вашу?
Двоє ницих людей, котрі супроводжували Сюзанну від Діксі-Піґ, нахилилися над найближчим ліжком і підсунули його до ліжка Мії, тимчасом як вона висіла між Габером і Джеєм у повітрі. При ліжку вона побачила щось схоже на гібрид фена для волосся й космічного шолома зі старих серіалів про Флеша Гордона.[141] Сюзанні не дуже сподобався його вигляд. Він був схожий на висмоктувач мозку.
Тим часом щуроголова санітарка нахилилася до розчепірених ніг пацієнтки і зазирнула під задерту шпитальну сорочку, в яку вже встигли вирядити Мію. Поплескала пухлою долонею Мію по правому коліні й щось писнула. Майже напевне намагалася її заспокоїти, але Сюзанну аж пересмикнуло.
— Не стійте там, пальці в зад, ви, ідіоти! — крикнув лікар. Опецькуватий чоловік з карими очима, рожевими щічками й зачесаним назад чорним волоссям, серед якого зубці гребня залишили широкі борозни. На ньому, поверх твідового костюма, був одягнений хірургічний халат з білого нейлону. На його малиновій краватці було зображено око. Сюзанна жодною мірою не здивувалася цьому сіґулу.
— Ми чекаємо на вашу команду, — сказав Джей-Яструб. Голос у нього був дивний, нелюдськи монотонний, не менш неприємний за писк щуроголової санітарки, але слова цілком зрозумілі.
— Вам не потрібна моя команда! — гаркнув лікар. Скинувши вгору долоні, як то роблять, дратуючись, французи. — Чи ваші матері ніколи не народжували живих дітей?
141
Стівен «Флеш» Гордон — герой фантастичного коміксу, створеного 1934 р. художником Алексом Реймондом (1909–1956); пригоди Гордона досі використовуються в сюжетах безлічі фільмів і радіовистав; у своєму рідному світі Сюзанна, швидше за все, бачила телесеріал 1954 року.