Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
Дочка Наомі і син Овен приїхали ще вчора пізно ввечері. Ми мали чудову вечерю на честь Дня батька;[181] люди проказували мені такі гарні слова, що мені доводилося повсякчас переконувати себе в тім, що я ще не вмер! Господи, я такий щасливий, що маю родину, щасливий, що ще чимало нових історій зможу розповісти, щасливий, що ще живий. Сподіваюсь, найгірше на цьому тижні вже відбулося — ліжко моєї дружини провалилося під вагою нашого сина й невістки, ці ідіоти на ньому боролися.
Знаєте що? Я оце собі подумав, що, мабуть, повернуся до історії про Роланда врешті-решт. Зразу, як закінчу книжку про те, як писати книжки («Про писання книжок» — доволі непогана назва, проста і доречна). Але зараз сонце світить, день просто чудовий, тож варто б піти прогулятися.
Може, трохи пізніше.
Із портлендської газети «Сандей Телеграм», 20 червня, 1999:
автор Рей Рутьєр
Ловелл, Мен (ексклюзив). Найпопулярнішого письменника зі штату Мен, коли вчора після полудня він прогулювався неподалік свого літнього будинку, було на смерть збито автомобілем. За кермом фургона перебував Браян Сміт з Фрайбурга. Згідно з повідомленнями близьких до справи джерел, Сміт визнав, що він «відволікся від стеження за дорогою», коли один з його ротвейлерів наблизився з задньої частини фургона і почав тикати мордою в охолоджувач за спинкою водійського сидіння.
«Я його навіть не бачив», — сказав, як нам повідомили, Сміт невдовзі після наїзду, що стався на тому відтинку шляху, який місцеві називають Слеб-Сіті-Гіл.
Кінга, автора таких популярних романів, як «Воно», «Салемз-Лот», «Сяйво» та «Протистояння», було доставлено у меморіальний шпиталь у Бриджтоні, на півночі округу Камберленд, де в суботу ввечері о 18:02 й зафіксували його смерть. Йому було 52 роки.
Джерело зі шпиталю повідомило, що причиною смерті стали численні рани голови. Родина Кінга, яка перед тим зібралася для відзначання Дня батька, сьогодні недоступна…
Нотатки словострільця
Я знову хотів би відзначити безцінний внесок Робін Ферт,[182] котра вичитала рукопис цього роману — і всіх попередніх — з величезною й доброзичною увагою до деталей. Якщо ця дедалі складніша історія тримається купи, найбільша заслуга в цім належить саме Робін. А якщо вам не віриться, звіртеся зі складеним нею путівником по «Темній вежі», який сам по собі є захопливим твором.
Подяки також належать Чаку Верілу,[183] котрий редагував п’ять останніх романів цього циклу, і трьом видавництвам, двом великим і одному маленькому, чиї спільні зусилля допомогли цьому масивному проектові втілитись, а саме таким людям: Роберт Вінер (Видавництво Доналда Гранта), Сюзен Петерсен Кеннеді і Памела Дормен («Вікінг»), Сюзен Молдов і Нен Греєм («Скрібнер»). Особлива подяка агенту Молдов, чия іронія й хоробрість перетворювали мої сірі дні на яскраві. Є й інші люди, їх чимало, але я не збираюся дратувати вас повним їх списком. Врешті-решт, це ж не якась там срана церемонія вручення академічних нагород, чи не так?
Деякі географічні подробиці в цій книзі, а також у завершальному романі циклу «Вежа» — фіктивні. Згадуваних у цьому тексті реальних людей було використано в художній спосіб.
І, наскільки мені відомо, у Всесвітньому торговельному центрі ніколи не існувало камери схову.
А щодо тебе, мій Постійний Читачу…
Ще один поворот стежини — і ми опинимося на галявині.
Гайда за мною, хіба не хо’?