Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
10 ЧЕРВНЯ 1986 РОКУ (ЛОВЕЛЛ/ЧЕРЕПАХОВА АЛЕЯ)
Аж ось я шалено радий, що ми купили цей дім! Спершу мене лякали витрати, але мені ще ніколи не писалося так гарно, як тут. А ще — і це по правді лячно — мені чомусь кортить повернутися до тієї «Темної вежі», попрацювати над розвитком цієї історії. У глибині душі я був певен, що ніколи до неї не повертатимусь, але минулого вечора я вже ледь не виїхав до центрального універсаму по пиво, та раптом майже насправді почув голос Роланда: «Багато є світів, й багато є історій, але замало часу».
Натомість я розвернувся і поспішив назад до будинку. Вже й забув, коли таке траплялося, що я цілий вечір пробув абсолютно тверезим, цей стан належить до вимираючого виду. І це сумно, гадаю.
13 ЧЕРВНЯ 1986 РОКУ
Прокинувся серед ночі, нудило з похмілля, пішов помочитися. Стоячи перед унітазом, майже в очі побачив Роланда з Ґілеаду. Він сказав, щоб я розпочав з омароподібних почвар. Так і зроблю.
Я вже знаю, які вони.
15 ЧЕРВНЯ 1986 РОКУ
Сьогодні почав писати нову книжку. Самому важко повірити, що знову пишу про того самого старого, стрункого, цибатого задерія, але вже у першій сторінці відчувається доладність. Та де там, у першому ж слові. Я вирішив, що за структурою це мусить бути щось на кшталт класичної чарівної казки: Роланд іде вздовж берега Західного моря, з кожним кроком йому стає дедалі гірше, там є ряд дверей у наш світ. І з кожної він видобуває по одному новому персонажу. Першим буде обдовбаний наркоман на ім’я Едді Дін…
16 ЧЕРВНЯ 1986 РОКУ
Не вірю власним очам. Тобто прямо переді мною лежить на столі рукопис, отже, я мусив би, але все одно не можу. За минулий місяць я написав 300 (!) СТОРІНОК, і текст такий чистий, що мало не сяє. Ніколи не вважав себе письменником з тих, що можуть заявити, ніби вони цілком контролюють свою роботу, кажуть, що в них продумано кожний рух і подію, і в той же час ніколи раніше мені не писалося так, щоб книжка просто виливалася з мене, як оця. Вона від Дня Першого буквально заволоділа моїм життям. І знаєте, мені здається, що багато інших речей, які я встиг написати (особливо «Воно»), були «пристрілюванням» до цієї історії. Справді, я ніколи раніше не брався знову за текст, який пролежав забутим цілих п’ятнадцять років! Наразі зауважу, що я беззаперечно таки працював над тією історією, яку опублікував Ед Ферман у «Ф&НФ», і ще трохи її доробив, перед тим як Дон Грант вирішив видавати «Стрільця», але не було нічого подібного тому, що зі мною коїться зараз. Зараз вона мені навіть сниться. Бували дні, коли я мріяв про те, щоб кинути пити, та ось що скажу: тепер мені страшно кинути. Знаю, натхнення не витікає з горла пляшки, проте щось таки…
Мені страшно, ясно? Я відчуваю, ніби існує щось — ЩОСЬ, що не бажає, аби я закінчив цю книгу. Воно не бажало навіть, щоб я її починав. Я розумію, це звучить божевільно («немов з якоїсь із книжок Стівена Кінга, ха-ха»), але водночас виглядає цілком реально. Добре, либонь, що ніхто ніколи не читатиме цього щоденника; якби прочитали, мене б замкнули десь. Кому потрібен уживаний фруктовий пиріг?
Я хотів би її назвати «Видобування трьох».[160]
19 ВЕРЕСНЯ 1986 РОКУ
Закінчив. Завершив «Видобування трьох». Напився, щоб відзначити цю подію. А на додачу й обкурився. І що далі? Ну, десь за місяць вийде друком «Воно», а через два дні мені виповниться тридцять дев’ять. Боже, мені в це ледь віриться. Здається, ніби всього якийсь тиждень минув, як ми жили в Бриджтоні і діти в нас були зовсім маленькими.
Ой, курва. Час кінчати. Щось цей письменник стає тонкосльозим.
19 ЧЕРВНЯ 1987 РОКУ
Сьогодні отримав від Доналда Гранта перший авторський примірник «Видобування». Обкладинка гарна. Також вирішив дозволити «НАЛ» випустити обидві частини «Темної вежі» книжками у м’яких обкладинках — дати людям те, чого вони бажають. А чом би, в біса, й ні?
Звісно, напився заради такого свята… та хіба в наші дні хтось потребує якогось особливого приводу?
Книга вийшла гарна, але мені видається, що зовсім не я її написав, а вона сама потягнулася з мене, немов пуповина з пупа новонародженого немовляти. Я хочу сказати, що вітер віє, колиска гойдається, й іноді мені здається, що ніщо з цього не належить мені, що я усього лиш якийсь сраний секретар при Роланді з Ґілеаду. Я розумію, це дурня, але якась частина мене, типу, вірить у це. От тільки, можливо, у Роланда є власний бос. Ка?
160
«Видобування трьох» — оригінальна назва другої частини «Темної вежі».