Крига. Частини І–ІІ

… Отож зазналося детьмідизації, а недобір і надлишок тьмідини об’являється для людського ока однаково: отими дрібними феноменами світла, світла й тьмітла, тіні й світіні. Чи маґнет прикладений нижнім чи верхнім полюсом — потужність однакова; чи електричний струм тече в той чи в інший бік — потужність однакова. Проте вже натиск безпосередньо на тіло й розум різний при нестачі й надлишку тьмідини.

… Зараз усе вкладається у голові небезпечно гладко, все взаємно пасує: і другий лист пілсудчиків, видобутий із «фальшивої» пам’яті, й оті підозріло легкі осяяння і дедукції минулого дня, і нічні розповіді… Зазналося детьмідизації, було відпомповано логіку єдиноістини та єдинохиби. Згодом ефект зникає, рівні тьмідини нівелюються до локальних медіан Літа. Або Зими, де медіана тьмідини набагато вища, — звідси попередження Зєйцова й Поченґла: це інша країна, люди набувають там інших навичок, змінюється спосіб мислення, там керують інші закони, Бог-Самодержець перевів стрілку.

Поклалося руку на корпус динамо-машини Тесли. Вона вже навіть не була зимною. Спершу подумалося, чи може, однак, покрутити корбу й дотьмідитися до здорової рівноваги. Але минула вже майже доба, навіть у дзеркалі різниця не помітна. До того ж — чи й справді цього прагнулося: дотьмітлення? Більше за Мороза?

Вийнялося торбу з-під столу, запакувалося у неї ґенератор, кабель, корбу. Ключика ніде не знайшлося, але не малося наміру перешукувати кишені трупа. Шафа, на щастя, була незамкнута. Вкинулося усередину важку торбу, вона стукнула об дерев’яну підлогу. Панна Філіпов хутко підняла голову, наче її зненацька розбудили; може, вона й справді прокинулася, задрімала, притиснувши щоку до шиби, залишився червоний відтиск на шкірі. Якусь мить вона здивовано кліпала, наново орієнтуючись у ситуації: труп Ніколи на постелі, чужа людина снує по купе. Уві сні люди набухають: розіспані, вони повертають до світла м’які, пухкі обличчя, повніші, округліші парсуни. Світловолоса Крістіна здавалася тепер ледве розквітлою дівчинкою з личком херувима, великими, блакитними, як на вітражах, очима. Навіть нерішучий рух руки, жест, обірваний на півдорозі, також виказував дитячі безпорадність і розгубленість. Вона спала — це теж різновид утечі.