Тягар пристрастей людських

Якусь мить жінка дивилася на Кері сяючими очима і всміхалася.

— Ні, — нарешті озвалася вона.

Він підвівся на коліна і подивився Норі в очі. Вона не відводила погляду, а її пишні вуста вигнулися в усмішці.

— Ну? — запитала жінка.

— Знаєте, ви молодець. Я такий вдячний за вашу люб’язність. Ви мені страшенно подобаєтеся.

— Не будьте ідіотом, — озвалася Нора.

Філіп узяв жінку за лікті і притягнув до себе. Вона не опиралася і нахилилася трохи вперед, а Філіп поцілував її червоні вуста.

— Чому ви це зробили? — запитала вона знову.

— Тому що це приємно.

Нора не відповіла, але її погляд засяяв ніжністю, і вона м’яко торкнулася рукою Філіпового волосся.

— Знаєте, з вашого боку страшенно необачно так поводитися. Ми були такими гарними друзями. Було б весело, якби все так і залишалося.

— Якщо ви справді розраховуєте на мої кращі риси, — зауважив Філіп, — вам не слід продовжувати гладити мою щоку.

Жінка захихотіла, але не забрала руку.

— Я жахливо поводжуся, правда? — поцікавилася вона.

Філіп здивувався і трохи зачудувався, а подивившись жінці в очі, він побачив, як вони наповнюються сльозами ніжності, і їхній погляд його причарував. Серце раптом застрибало, і він сам мало не заплакав.

— Норо, невже ви мене кохаєте? — недовірливо запитав він.

— Ви розумний хлопець, а ставите такі дурнуваті запитання.

— Ох, люба моя, мені ніколи не спадало на думку, що це може статися.

Він стиснув її в обіймах і взявся цілувати, а Нора, сміючись, червоніючи і плачучи водночас, радо піддавалася хлопцевим рукам.

Раптом Філіп відпустив Нору, сів навпочіпки і здивовано подивився на неї.

— Ну я й спантеличений! — признався він.

— Чому?

— Ви мене так здивували.

— Це була приємна несподіванка?

— Надзвичайно! — щиро вигукнув він. — Я пишаюся і щасливий, і такий вдячний.

Він схопив її руки і вкрив їх поцілунками. Це було народження Філіпового щастя, яке здавалося таким довготривалим і надійним. Вони стали коханцями, але залишилися друзями. У Нориному коханні відчувався материнський інстинкт; їй потрібен був хтось, кого можна пестити, сварити, за ким можна доглядати. За характером вона була сімейною людиною і раділа можливості попіклуватися про його здоров’я та білизну. Кульгавість, через яку юнак так переймався, викликала у неї жалість, що інстинктивно виявлялася у ніжності. Нора була молодою, міцною і здоровою, а дарувати своє кохання здавалося їй природною потребою. Настрій у Нори завжди був гарний, а в душі панувало свято. Філіп подобався їй тому, що сміявся разом із нею над усіма життєвими обставинами, які видавалися Норі смішними, а передовсім тому, що він був собою.

Коли жінка зізналася в цьому, він радісно відповів:

— Дурниці. Я подобаюся вам тому, що здебільшого мовчу й ніколи й словом не прохоплюся.