Метаморфози

798] Не відвернули, однак, ні насильства, ні рішення Долі 799] Перестороги богів. Лиходії до храму святого 800] З голим мечем увійшли! Не знайшли для переступу й крові 801] Іншого місця на цілий наш Рим — лиш оселю сенату! 802] Щойно тоді Кітерея, сплеснувши руками, в розпуці 803] Б'є себе в груди, нащадка окутати хмарою хоче,— 804] Так, як Паріса від гніву Атріда колись приховала, 805] Як непомітно 'й Енея спасла від меча Діомеда. 806] Батько ж їй каже таке:«Проти Долі незборної хочеш, 807] Доню, піднятись, одна? Завіта'й—но до сестер могутніх, 808] Трьох віковічних богинь: на основі стійкій там обширний 809] Стіл, а на ньому — події, вкарбовані в мідь та залізо. 810] Вічні, незгладні вони; ні громів, які небо стрясають, 811] Ні блискавиць, ані поштовхів жодних вони не бояться. 812] В крицю вкарбовано там і твого божественного роду 813] Суджений Долею шлях. Я про нього читав і затямив, 814] Тож і тобі сповіщу про майбутнє твого покоління. 815] Той, чия доля тебе непокоїть, завершує нині 816] Вік свій — усі ті роки, що належать землі, Кітереє. 817] Вступить він богом на небо й у храмах шанований буде, 818] Вдячний тобі за це й сину, що, ймення його перейнявши, 819] Прийме на плечі державний тягар і за батька звитяжним 820] Месником стане, бо я буду з ним невідступно на війнах 821] Ласки попросять у нього, вождя, по виснажній облозі 822] Мури Мутіни, подавшись; його і Фарсал пригадає; 823] Кров' ю пролитою зросяться знов ематійські Філіппи. 824] ймення гучне заніміє на дні Сіцілійського моря. [278] 825] З римським вождем надаремно побравшись, впаде єгиптянка, 826] Повна шалених надій, і розвіються п яні погрози, 827] Нібито має Канопові наш Капітолій служити. 828] Втім, чи назву тут чужинців усіх, що на схід і на захід 829] Від Океану живуть? Де людина селитися може,— 830] Там буде влада його; буде й море йому слугувати. 831] Миром осяявши землі довкіл, на права горожанські 832] Зверне думки свої й найсправедливіші видасть закони—. 833] Прикладом власним поправивши звичаї, зверне, провидець, 834] Зір на прийдешні віки; покоління наступні побачить 835] І побажає, щоб син, осяйної дружини нащадок, 836] Разом з ім ям перейняв і про Рим невсипущу турботу. 837] Тільки тоді, як зрівняється віком із старцем пілоським. 838] Небо підхопить його, між родинні сузір я помістить… 839] Цю ж його душу стійку, що з грудей вилітає крізь рани, 840] Зоряним сяйвом зроби, хай на наш Капітолій, на форум 841] Вічно з небесних осель споглядає божественний Юлій!»