ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Якщо коротко, то я став жертвою постійних нелегальних фізичних і психологічних знущань. Як показало розслідування, я зазнав сорока не спровокованих мною побиттів. Зрештою, поступово в мене розвинулися суїцидальні настрої, внаслідок чого я отримав звільнення з табору Морської піхоти США.

Я перебував на базі лише три місяці.

Що я хочу зазначити: манера поведінки і виконання обов’язків ваших охоронців та інструкторів військової муштри у моєму таборі — просто неймовірно схожі. Я був вражений паралелями, порівнюючи ваших охоронців і одного окремого інструктора, якого маю на думці. Зі мною поводилися так само, а іноді навіть гірше.

Одним випадком, який вирізняється серед інших, була спроба зламати солідарність роти. Мене примусили сидіти посередині нашого загону (наших житлових приміщень) і кричати іншим солдатам: «Якби ви, хлопці, швидше рухалися, ми б не робили це годинами», звертаючись до кожного мого товариша, який тримав важку тумбочку над головою. Ця ситуація була дуже схожа на слова «819-й вчинив погано». Після цього випадку та після того, як я вже відбув удома декілька місяців, усе, про що я міг думати, було повернутися туди й показати іншим солдатам: хай як інструктор не доводив би роті, що я поганий солдат, я таким не був. [Як хотів зробити і наш в’язень 819.] Інші ситуації також спадають мені на гадку: віджимання від підлоги як покарання, поголені голови, втрата ідентичності, окрім хіба що звертань до мене як «солдата такого-то», що повторюється у вашому дослідженні.

Суть цього всього в тому, що хоча ваш дослід відбувся 31 рік тому, а прочитавши про нього зараз, я дійшов розуміння, якого не міг мати раніше, навіть після терапії та психологічних консультацій. Те, що ви продемонстрували, справді дало мені прозріння у чомусь, із чим я мав справу впродовж року. Хоча це не виправдання їхньої поведінки, я тепер розумію раціональне підґрунтя дій інструктора як садистських і спричинених жагою влади.

Коротше, дякую вам, докторе Зімбардо.

Повний та ілюстрований опис тренування морського піхотинця можна знайти у книжці «Морська машина» Уїльяма Маре[248].

Є сенс припустити, що в цьому маленькому експерименті щось є. Щось, що має стійку цінність не лише для дослідників соціуму, а й для загальної аудиторії. Я тепер вірю, що є щось особливе у драматичній трансформації людської натури. Не містично-химерне, як перетворення доктора Джекілла на злого містера Гайда, а радше система соціальних норм, влади й ситуації. Мої колеги та я дуже щасливі з того, що змогли «прокласти шлях психології в публічну свідомість» у інформативний, цікавий і розважальний спосіб, який дає можливість усім нам зрозуміти щось із такої засадничої та хвилюючої царини, як людська натура.

Тепер настав час розширити емпіричне підґрунтя за межі нашого екс перименту. У наступних розділах ми розглянемо різноманітні досліджен ня із багатьох джерел, які повніше поінформують про те, як різні ситуації грають роль у перетворенні хороших людей на лиходіїв.