ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Хоча деякі глядачі вважали фільм захопливим, він отримав нищівні рецензії, як, наприклад, від ось цих двох добре відомих британських кінокритиків. Оглядач The Observer підсумував, що «Експеримент» — це «неправдоподібний, неоригінальний трилер, який позиціонує себе як притча про національну (хоч, можливо, й універсальну) схильність до авторитарного фашизму»[243]. Гаршер, оглядач The Guardian, написав: «Будь-яка серія “Великого Брата” містить більше інсайтів, ніж цей простацький і тупуватий нонсенс»[244]. Американський кінокритик Роджер Еберт виокремив один цінний урок із цього фільму, який можна застосувати і до Стенфордського в’язничного експерименту: «Можливо, уніформи перетворюють нас на зграї, керовані альфа-самцями. Тільки деякі можуть цьому опиратись»[245].

Польський митець, Артур Змієвський, створив сорокахвилинний фільм «Репетиція», який висвітлює сім днів, що їх найняті добровольці провели у цій псевдов’язниці. Фільм демонструвався щогодини великій аудиторії у липні 2005 року у польському павільйоні Венеціанської бієнале, найстарішої світової мистецької події, а також фільм демонструвався на арт-майданчиках Варшави та Сан-Франциско.

Як писав один із оглядачів, цей фільм «висуває ідею, що експеримент Зімбардо, який настільки інтуїтивний, наскільки і науково-методичний у своєму задумі, можливо, був проявом чистого мистецтва... В імітованій в’язниці, тим не менш, естетична складова невдовзі залишається позаду. “Гра” досягає моменту, коли рухається по інерції, повністю затягуючи гравців у свою динаміку, добираючись до їхнього нутра. Охоронці стають більш брутальними й авторитарними. Непокірних — у карцер; усі голови поголені. У цей момент в’язні, замість розглядати це все як надокучливу, але гру, з якою можна примиритися (за 40 доларів у день), сприймають її як глибинно порочну ситуацію та покидають “експеримент” назавжди»[246].