ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Я представлю докази, що найдраматичніші приклади керованої зміни поведінки і «контролю свідомості» з’явилися не через екзотичні техніки впливу (гіпноз, психотропні речовини, «промивання мізків»), а радше через систематичні маніпуляції найбуденнішими аспектами людської природи в умовах тривалого обмеження свободи[252].

Саме у цьому сенсі я підтримую думку англійського науковця Льюїса — потужний чинник, що змінює людську поведінку і штовхає за межу між добром і злом, виникає із засадничої потреби бути «в», а не «поза». Якщо ми уявимо чинники суспільного впливу у вигляді кіл, де зовнішнє означатиме найменш важливу суспільну сферу, а внутрішнє, центральне, — найважливішу, стане зрозуміло, чому Льюїс надає такого вагомого значення доцентровій притягальній силі другого. «Внутрішнє коло» Льюїса — ілюзорний Камелот[253] приналежності до особливої групи, привілейованої касти, що підвищує наш статус і зміцнює ототожнення. Для більшості з нас ця спокуса очевидна — хто не хоче бути членом групи «обраних»? Хто не хоче відчувати, що пройшов випробовування і визнаний гідним увійти у нове, ексклюзивне суспільне коло?

Вплив ровесників — одна з найпотужніших суспільних сил. Часто цей вплив змушує людей, особливо підлітків, робити дивні речі — усе можливе, аби тільки бути прийнятим. Проте жага увійти до «внутрішнього кола» народжується всередині нас. Зовнішні впливи не настільки потужні, як внутрішнє бажання бути прийнятим. Саме через це люди часто погоджуються на болісну і принизливу ініціацію під час вступу до братств, сект, клубів чи війська. Саме це змушує багатьох людей усе життя пнутися кар’єрною драбиною.

Ця мотиваційна сила подвоюється тим, що Льюїс називає «жахом опинитися поза». Цей страх перед відторгненням, коли так потребуємо прийняття, може паралізувати ініціативність і знищити особисту незалежність. Він здатен перетворити людей — суспільних тварин — на несміливих інтровертів. Уявна загроза опинитися «поза» інколи може змусити робити що завгодно, аби тільки уникнути жахливого покарання. Влада може отримати абсолютну покірність не через нагороди й покарання, а лише за допомогою двосічного меча: спокуси прийняття і загрози відторгнення. Ця людська мотивація є настільки сильною, що навіть незнайомці отримують над нами владу, обіцяючи особливе місце за своїм столом, де подають спільні таємниці — «тільки між нами»[254].

Нещодавно ми спостерігали огидний приклад такої соціальної динаміки, коли було засуджено сорокадвохрічну жінку. Упродовж року вона мала сексуальні відносини з п’ятьма старшокласниками, а на щотижневих секс-вечірках у себе вдома давала їм та іншим підліткам алкоголь і наркотики. Вона сказала поліції, що вчинила так через бажання бути «класною мамою». У своїх свідченнях «класна мама» зізналася слідству, що ніколи не була популярною серед ровесників у школі, організація секс-вечірок дала змогу їй «почуватися частиною групи»[255]. На жаль, вона обрала не те внутрішнє коло.