Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Роберт Джексон виступав від обвинувачення першим у п’ятницю вранці, 26 лютого.{598} Лемкін ще був у Нюрнбергу, нетерпляче очікуючи, що скажуть про геноцид; Лаутерпахт залишався у Кембриджі. Джексон знову навів трибуналу факти про війну, її проведення, про поневолення окупованого населення. «Наймасовішими і найжахливішими» діями були переслідування і знищення євреїв, «остаточне вирішення», що призвело до вбивства шести мільйонів. Підсудні в один голос заявили, що не знали про ці жахливі факти. «Це звучить смішно», — заявив Джексон суддям. Герінг сказав, що він «нічого не знав» про крайнощі і не підозрював про програму знищення навіть попри те, що підписав «купу розпоряджень». Гесс був просто «невинним посередником» і передавав накази Гітлера, не читаючи їх. Фон Нейрат? Міністр закордонних справ, «який мало знав про закордонні справи і нічого не знав про зовнішню політику». Розенберг? Партійний філософ, який і «гадки не мав про насильство», породжене його філософією.
А Франк? Генерал-губернатор у Польщі, який «мав владу, але не керував». Він був «фанатиком» у верхніх ешелонах влади, юристом, який сформував повноваження нацистів, приніс беззаконня до Польщі і скоротив її населення до «жалюгідних залишків». «Згадайте слова Франка, — сказав Джексон суддям, — навіть через тисячу років цю провину Німеччини не буде змито».{599}
Виступ Джексона тривав півдня. Його промова була потужною, гострою і відточеною, але мала один великий центральний недолік, принаймні з точки зору Лемкіна: Джексон нічого не сказав про геноцид.
Лемкін усвідомлював небезпеку: якщо головний обвинувач не підтримав геноцид, було мало надії на те, що його підтримуватимуть американські судді трибуналу Біддл і Паркер. Через це позиція британців ставала ще більш важливою, проте Лемкін не міг знати, що у проекті промови, яку Лаутерпахт написав для Шовкросса, зовсім не згадується про геноцид.
Після обіду на трибуну вийшов Шовкросс, його виступ тривав до кінця дня і продовжився наступного дня. Він звернувся до фактів, «злочинів проти миру» і недоторканості окремої особи.{600}
Коли Шовкросс готувався виступати, Лаутерпахт знав, що його текст буде у Нюрнбергу кардинально відредагований британськими юристами, які були стурбовані напрямком судового процесу. «У нас викликає неабияку тривогу те, як судді обговорюють звинувачення і вирок, — сказав Шовкроссу полковник Гаррі Філлімор. — У неформальному оточенні, за обідом, вони зазначили, що, можливо, двох або трьох виправдають, і що багатьох може не бути засуджено до смертної кари». Шовкросс був глибоко занепокоєний. «Ми можемо собі уявити, що один або двоє уникнуть смертного вироку, — додав Філлімор, — але виправдання будь-кого з обвинувачених та імовірне винесення комусь з решти м’яких вироків перетворить цей судовий процес на фарс».{601}
Шовкросс сказав Лаутерпахту, що його об’ємний проект промови викликав «деякі суттєві труднощі». Аби подолати ці труднощі, а також для самозахисту, генеральному прокуророві доведеться приділити більше часу фактам, а це значить, що треба буде скоротити правові аргументи Лаутерпахта: «Якщо я не послухаю поради Файфа і щось піде не так, то, очевидно, скажуть, що це моя провина»{602}. Шовкросс також не був готовий передати для протоколу повний текст промови, а лише зачитати її частини. Він використає з того, що написав у проекті Лаутерпахт, якнайбільше. Зрештою три чверті Шовкроссового тексту на сімдесят сім сторінок було присвячено фактам і підтверджувальним доказам. Тому для правових аргументів залишилося шістнадцять сторінок, дванадцять з яких було повністю написано Лаутерпахтом. Проект, який написав Лаутерпахтом, було дещо скорочено, але невдовзі він дізнається і про доданий текст.
Шовкросс почав з хронології, з довоєнного періоду і змови підсудних з метою вчинення злочинів аж до розв’язання війни.{603} Він розповів про події по всій Європі, відстежуючи розпорядження і документи, зібрані Лемкіном, починаючи з Рейнланду і Чехословаччини, просуваючись далі до Польщі, тоді — на захід до Голландії, Бельгії та Франції, далі — на північ до Норвегії і Данії, на південний схід через Югославію та Грецію, і врешті — на схід до Радянської Росії. «Описані воєнні злочини були одночасно і об’єктом, і джерелом інших злочинів», — сказав Шовкросс суддям. Злочини проти людяності мали місце, але лише в ході війни. Він зробив те, чого Лемкін боявся найбільше — промовчав про злочини, вчинені до 1939 року.