Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » Коротка історія семи вбивств
Коротка історія семи вбивств - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Коротка історія семи вбивств

Электронная книга - «Коротка історія семи вбивств». Краткое содержание книги:

Грудень 1976 року. Ямайка фактично на порозі громадянської війни, в гето Кінгстона ллється кров. «Король реґі» Боб Марлі готується до грандіозного концерту за мир, покликаного зняти напругу в суспільстві. Група озброєних бандитів вдирається в його дім і поливає все вогнем... Довкола цього замаху, який сколихнув увесь світ і породив безліч чуток на десятиліття наперед, розгортається епічне полотно роману ямайського письменника Марлона Джеймса під провокаційною назвою «Коротка історія семи вбивств».
Книжка здобула Букерівську премію 2015 року і викликала бурхливу реакцію читачів та літературної критики.
УВАГА!
Текст книжки містить фрагменти, пов’язані з сексом, насиллям та розповсюдженням і вживанням наркотичних речовин! Містить ненормативну лексику! Не рекомендовано особам до 18 років!
Перекладачі намагалися максимально передати специфіку живої мови персонажів.
1 ... 152 153 154 155 156 157 158 159 160 ... 179
Перейти на страницу:

— От не розумію я ту суку, знаєш.

— Га?

— Ґризельду! Не розумію її дій. Якби не я, вона б і досі мусила працювати з кубинцями. Вона взагалі доганяє, що на себе накличе, вбивши мене? Що їй буде, коли про це почує Джосі Вейлз? От дурепа... То хто ти такий, кажеш?

— Ніхто. Просто хтось, хто надає послугу.

— І ніхто, і хтось — одночасно так не буває. Чи, може, ти звешся «ніхтось»? Ха-ха.

— А тебе чому Віпером[520] звуть?

— Це лучче, як чотириоким.

— Кумедно. Ще цигарку хоч’?

— Ну їх, куріння шкідливе для здоров’я. От же сука. От блядота... І скільки тобі платять?

— Багато.

— Я подвою цю суму. Коксу хоч’? Підкину тобі стільки, що в дві хати не влізе. Житимеш, як Елвіс усі десять років. А хоч’ поцьку? Добуду тобі яку-хоч’ поцьку в Нью-Йорку, навіть неорану. Чи, мо’е, очечко тугеньке, як хоч’.

— Очечко?

— Анус. Задній прохід. Мала дірка.

— А, ясно.

— Мені по шарабану, які в людей уподобання. Багато хто, знаєш, творить лихе й круте, а потім запросто підставляє свою дірку мужлаям. Люди є люди. Я от, приміром, ті’ки заради грошей роблю. Може, чув, в одному з районів ННП, на Ямайці, заправляє такий собі Фаннібой, жартівник тобто? Так от, цей Фаннібой жартує так: змушує в себе відсмоктати й вилизати очко, а потім свого угодника все ’дно відправля на той світ.

— Прям’ так?

— Точно ка’у.

— Нерозумно позбуватися рота, якщо той вправний. От ти смієшся, а це реально серйозне лайно, скажу тобі.

— Скільки тобі років?

— Досить дорослий.

— Ти ще пацан, на старті життя. Я про це діло. Ти ось мене зв’язав, може, і вбити збираєшся, а найголовнішого не врахував. Не думай, що вони тебе з цього дому випустять живим. Після вбивства хтось мусить підчистити, і вже через тиждень твій труп смердітиме не менше, ніж мій.

— Я лишуся живий.

— Здохнеш відразу, щойно натиснеш на собачку. Скільки вона тобі платить? Я подвою, а мо’у й потроїти.

— Бачиш, тут є проблема. Можна подвоїти, потроїти, почетверити, поп’ятерити — сума не зміниться.

— Як це? Вона тобі нічо’ не платить? Ти все за так робиш? Так ти, я бачу, ще більш причмелений, чим ця манда. Геть подуріли. Я сам перебив прірву люду, та жодного разу не було такого, щоб за цим щось не стояло. Ви, народ, тут занадто розпещені, бо у вас нескінченний запас куль. У Джемдауні, на Ямайці, їх рахують поштучно, бо дістати вчасно вдається не завжди... А скажи-но мені ось що. Хто буде займатися пересилками, якщо вона ліквідує в ланцюзі ямайську ланку? Вона думає знову зв’язатися з довбаними кубинцями? А хер їй по всій морді! Вона ж хотіла пришити шістьох із них в якомусь там клубі ще два тижні тому. Чув про це?

— Та, звісно, чув.

— А ти ще й робиш це за так. І чим же вони тебе спокусили? Бачив, як вона лиже поцьки?

— Ґризельда — лесбі?

— А Джонні Кеш[521] носить чорне? Вона постійно чіпляє стриптизерок, а коли ті починають їй набридати — пух, одна куля, і дякую, мем. Їй би з Фаннібоєм дует створити.

— А що, кумедно.

— Вона причмелена манда, кажу тобі. Але ще не було такого, щоб вона просто зводила рахунки.

— Бо постріл замовила не вона.

— Як це?

— Вона все просто організовує, друзяко.

— Звідки ти знаєш?

— Ти ж сам тільки-но сказав, що зводити рахунки — це не її. Схоже, до тебе під прикриттям підбирається хтось інший.

— Та ну. Срань якусь верзеш. З Джемдауну за цим ніхто не стоїть точно. А якби й стояв хтось, усе робилося б інакше.

— А може, хтось зробив їй пропозицію, від якої неможливо відмовитися? Нічого особистого. Я чув, у неї про тебе нема нічого, крім добрих слів.

— Та хай трахне себе пляшкою з-під пепсі.

— Та ні, от реально. Взагалі-то це все — не моя справа. Хтось реально зробив їй пропозицію, від якої вона не може відмовитися. Січеш? «Хрещений батько»[522], ге? «Я проти кровопролиття. Воно завдає зайві збитки».

— Тобто все-таки за гроші?

— Йобані ж ви Ямайці. Іронії взагалі не вловлюєте.

— То за гроші чи ні?

— Та не за гроші. В кожному разі, для мене і для неї. Я просто втрапив, на хер, не в те місце не в той час. Ну а ти — вперся в більшого ворога.

— Більшого, ніж вона? Боси з Колумбії? Так я їм мертвий не потрібен. Для них наш бізнес значить більше, ніж для неї. Це ж Джосі, а не вона, вийшов на них ще роки тому.

— Отже, цей ворог ще більший за Колумбію.

— Лишається тільки Бог. То Бог чи що? А ти що за ангел? Гавриїл? Михаїл? Може, треба б окропити ці двері кров’ю ягняти.

— Ха-ха... Хоч би хто попередив мене щодо цього довбонутого міста.

— І що ж такого поганого в Нью-Йорку? Тут живуть мрією, братане.

— Ти своє вже віджив.

— Вилупок.

Ми обидва сміємося.

— Не можу дочекатися, щоб дати драла з цього сраного міста, — кажу я.

— А до кого ж ти так спішиш?

— Га? Що за питання таке?

— Пум-пум, напевно, тугенька.

Пум-пум?

— Ну, піська.

— A-а. Можна й так сказати.

— То що, любиш ту сучку?

— Що? Хай тобі, що за довбані питання?

— Видно, любиш.

— Та не жени.

— Розкажи мені про неї.

— Ні.

— Чого ти? Я що, в «Нешнл інквайрер»[523] повідомлю, чи що?

— Та не жени.

— Та розказуй уже. Я тут не єдиний, хто на лічильнику.

— Стулися, чуєш?

— Вона симпатична?

— Ні.

— Ти її від людей ховаєш?

— Ні.

— Отже, має бути славненька. Як її звати?

— Рокі. Томас Аллен Бернштайн, але я його кличу Рокі. Тепер можеш стулитися?

— Ого.

— Умгу, і досить уже цього лайна.

— То він симпатичний?

— Якого...

— Якщо ти з підарів, то хоч тримай для себе найкращу дупу.

— Дупу? А що, так і зроблю. Дупка в нього, як подумати, і справді славненька.

— Спершу по дупі перевіряєш? Ти часом не з Ямайки родом?

— Так, дупа в нього славненька. І лице теж. Ямочки. Еге ж, у цього хлопця щоки з ямочками. Він усе думає заростати їх щетиною, а я в душі проти. І руки в нього такі, чоловічі, хоча він і дня у своєму житті нічого важкого не робив. А ось сміється — як ховрашок. І хропе. І...

— Гаразд, досить уже про педрильні справи.

— Добре поговорили. Навіть шкода. Ти перший у цьому довбонутому місті, з ким можна було хоча б поговорити по-людськи.

Я встаю і підходжу до нього ззаду. Приставляю волину через волосся до черепа.

— А тут хтось був, коли ти заліз? — запитує він. — Хто-небудь тут був?

— Ні.

— О, це добре. Добре.

Я збираюся натиснути курок.

— Стій! Стій! Зажди трохи. Ну як так: просто взяти мене і пришити? А останнє прохання? Чуєш, дай мені дозняк, га? Наостанок. Там у мене пакет, відразу за теликом, уже початий. Одну доріжку всього. Мені принаймні буде все ’дно, як ти мене мочитимеш.

— От срака! Чуваче, мені з цього міста точно вже час кивати п’ятами.

— Тобі що, важко розкрити мішок і насипати дозу? Ну дай же людині ширнутися наостанок.

— Ви всі, Ямайці, такі? У нас у Чикаго ніхто одночасно не вживає і не торгує — в кожному разі, не зі свого запасу. Коли таке трапляється — це завжди початок кінця.

— Того у вас, нинішніх білих, і вид такий кислий. Нема у вас ніякої радості. Ти мені так і не скажеш, хто ж там на мою голову підписався, якщо не вона?

вернуться

520

Віпер (англ. Weeper) — голосільник, горювальник, плаксій.

вернуться

521

Джонні Кеш — американський співак і композитор, один з найвпливовіших музикантів XX століття.

вернуться

522

«Хрещений батько» — культова гангстерська драма Френсиса Форда Копполи 1972 року.

вернуться

523

«Нешнл інквайрер» (National Enquirer) — американська щотижнева ілюстрована газета з кольоровими фотографіями, що публікує часом неймовірні історії про відомих людей, сенсаційні події та загадкові явища.

1 ... 152 153 154 155 156 157 158 159 160 ... 179
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)