Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Сама процедура обрання генерала на гетьманство, за спостереженням полковника (згодом генерал-хорунжого в ЗС УД)) Михайла Омеля­новича-Павленка, який прийшов до популярного серед киян цирку Крутікова, мала такий вигляд: «...народу повно, дуже повно, але все ж таки можна було проштовхнутися. Всередині самі дядьки. Повно їх і в льожах. На сцені президія. Посередині партеру імпровізована трибуна. Промовці кидають в масу слухачів картини розрухи... Як би у відповідь на промови ораторів збоку доноситься: «Гетьмана нам треба!» — «Гетьмана і Гетьмана!» — лунає по залі... Вліво, у льожі, показується у козацьких строях блискуча група. Займають місця. По залі шепотять: «Генерал Скоропадський». Промовець називає кандидатом на гетьманську булаву — генерала Скоропадського. Зібрання підхоплює цю кандидатуру, по будівлі голосніше лунає: «Слава Гетьману Скоропадському!» Президія кидається до льожі, де сидить генерал, і запрошує його до президіального столу. При появі гетьмана на сцені збори влаштовують йому овацію. В короткій промові Скоропадський дякує зборам і просить вірити, що його сили й хист будуть скеровані на добро українського національного діла»[58].

У принципі, свідчення всіх відомих нам джерел при описі процедури обрання Скоропадського на гетьманство збігаються між собою. Єдина проблема, так і не розв’язана попри 90-річні зусилля (або відсутність таких зусиль впродовж усіх цих років), — другорядне, по суті, питання про кількість учасників історичного зібрання.

Останній в часі доробок на цьому герці (запозичений зі споминів Дорошенка) звучить так: «... на Хліборобському з’їзді (конгресі) були присутніми 6432 делегати від восьми губерній Великої України, фактично від усіх її регіонів. Усього ж було близько 8000 учасників зібрання»[59]. Питання: яким дивом 8 тисяч дебелих хліборобів запхалося до приміщення, яке могло вмістити максимум 2 тисячі відвідувачів[60], залишається без відповіді.

По завершенні зборів у приміщенні цирку (або Гіппо-Палацу, як його називали власник та кияни), близько 2-ї години в ніч з 29 на 30 квітня за наказом Скоропадського його прихильники захопили міністерства УНР — військове, внутрішніх справ та Державний банк, які розташовувалися в Липках.

Гетьман переїхав з приватної квартири Федора Безака (Хрещатик, 16; на цьому місці тепер Будинок профспілок) до губернаторського будинку на Інститутській, який і став його офіційною резиденцією: «Я їхав в автомобілі, забезпечений ковдрою та подушкою (мої речі десь загубилися), — пригадував він. — У той же автомобіль насіла маса народу. Ми сміялися, знаходячи, що урочистий в’їзд нового уряду не є величним видовищем»[61].