Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
Чи, мабуть, точніше було б назвати його хутром, якщо ним укрите все лице.
— Твоє канючення не дасть тобі користі, — сказав він. — Хоча, мушу визнати, відчуття надзвичайне.
— Ви обіцяли! — заплакала вона, даремно вириваючись з його чіпких рук. Та тут надійшла нова хвиля переймів і вона перегнулася навпіл, з усіх сил стримуючись, щоб не лементувати. Щойно перейми вщухли, вона повернулася до свого.
— Ви казали п’ять років… а може, й сім… так, сім… все найкраще для мого малюка, ви казали…
— Так, Міє, — погодився Сейр. — Здається, я щось таке пригадую.
Він нахмурив брови, як це роблять люди, перед якими постала якась особливо прикра проблема, а потім просяяв. У коротку мить усмішки матеріал маски навкруг кутика його рота зморщився, показавши жовтий пеньок зуба, що ріс зі складки, де сходилися верхня й нижня губи. Він одпустив одну її руку, щоб підняти догори свій палець у менторському жесті.
— Все найкраще, так. Питання в тім, чи ти сама потрапляєш у цей список?
Схвальний белькіт і регіт привітав цей його жарт. Мія згадала, як вони називали її Матір’ю і кричали їй хайл, але це тепер здавалося такою давниною, ніби уривком якогось безглуздого сновидіння.
— А от тягати його в собі ти була цілком годна, хіба ні? — спитала її Детта звідкілясь із далеких глибин, з камери, ясна річ. — Аякже ж! Для цього діла ти виявилася цілком підходяща!
— Виношувати його я була цілком годна, хіба ні? — ледь не плюнула Мія в нього цими словами. — Годна на те, щоб засилати іншу їсти жаб у болоті, змушувати, щоб вона думала, що то кав’яр, чи не так?.. Для такого я цілком годилася, чи не так?
Сейр моргнув, явно здивований такою ураганною реакцією.
Та Мія одразу ж пом’якшала.
— Сей, подумайте, від чого я відмовилась!
— Тьху, та ти не мала геть нічого! — відповів їй Сейр. — Чим ти була, як не безглуздим привидом, чиє існування крутилося лише навкруг того, щоб трахнути якогось випадкового приблуду? Шльондра всіх вітрів, хіба не так називав тебе Роланд?
— Тоді подумайте про іншу, — не вгавала Мія. — Про ту, що називає себе Сюзанною. Я вкрала все її життя і всякий його сенс заради мого малюка, через ваше намовляння.
Сейр відмахнувся.
— Твій рот тобі не зарадить, Міє. Тож краще закрий його.
Він кивнув комусь ліворуч себе. Наперед виступив ниций чоловік із широким бульдожим лицем, з головою, вкритою буйними сивими кучерями. Червона діра посеред його лоба була якось дивно схожа на китайське око, скошена. Слідом за ним з’явилося чергове птахоподібне створіння, цього разу з хижою темно-коричневою головою яструба, що стирчала на довгій круглій шиї над його майкою з написом СИНІ ДИЯВОЛИ ДЮКА.[139] Вони схопили Мію за руки. Доторк птахоподібного був мерзотним — лускатим, чужинським.
— Ти послужила прекрасною схоронницею, — сказав Сейр. — Тут ми не маємо ніяких заперечень. Але також ми мусимо пам’ятати, що насправді це сучка Роланда з Ґілеаду виношувала дитину, чи не так?
— Брехня! — скрикнула вона. — Ох, яка ж це підла… БРЕХНЯ!
Ніби й не чуючи її, він продовжив:
— А різні роботи потребують різного фаху. Як то кажуть: швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайсь.
— БУДЬ ЛАСОЧКА! — заридала Мія.
Яструб приклав кігтясті руки собі до голови і захитався з боку в бік, немов оглушений. Ця його пантоміма викликала сміх і навіть схвальний свист.
Ніби крізь туман, Сюзанна відчула, як щось тепле хлюпнуло вниз їй по ногах, тобто по Міїних ногах, і побачила, що джинси в паху й по внутрішніх боках стегон потемнішали. Почали відходити води.
— Ходімо-о-о-о-о… і народимо НЕМОВЛЯ! — оголосив Сейр екзальтовано, ніби ведучий якоїсь телевікторини. У його усмішці було забагато зубів, подвійні ряди зверху і знизу. — А після того подивимось. Я обіцяю, що твоє прохання буде взято до уваги. Наразі ж… Хайл, Міє! Хайл, Мати!
— Хайл, Міє! Хайл, Мати! — заволав натовп, а Мія раптом усвідомила, що її волочуть до заднього приміщення, бульдожа морда тягнув її за ліву руку, а яструбина голова — за праву. З кожним видихом з горла яструба виривався якийсь огидний деренчливий звук. Вона ледь торкалася ступнями килима, коли її підтягнули до птахоподібного з жовтим пір’ям — Кенар, назвала вона його подумки.
139
«Сині дияволи Дюка» — таку назву мають 26 команд різних видів спорту в заснованому 1838 р. у штаті Північна Кароліна університеті Дюка; назва запозичена від прізвиська батальйону французьких гірських єгерів і одночасно відображає фірмовий колір університету.