ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

• Допомога місцевій спільноті випробувати її нову в’язницю і новий персонал завдяки створенню псевдов’язниці, у якій 112 громадян зголосилися зіграти ролі в’язнів на три дні: сила входження у роль, яку ми спостерігали у Стенфордському в’язничному експерименті, ще драматичніше проявилася тут, у реаліях справжньої в’язниці, навіть попри те, що охоронці, знаючи про несхвалення громадськості, тепер поводилися добродушно. Один репортер зауважив деякі крайні реакції: «Домогосподарка проявила ознаки нервового зриву, і її було звільнено». Ув’язнена жінка захопила заручницю, приклала ножа до її шиї, проколола шкіру й відмовилася виходити з ролі, яку нібито мала грати. Охоронці мусили застосувати силу. Багато з добровільно ув’язнених громадян пізніше звертали увагу, що впродовж дня їхній розум ставав затуманеним і вони не могли зосередитися. Вони ставали роздратованими через брак приватності, особливо через спільні туалети. Деякі почувалися покинутими й приниженими. Інші розповідали, що почали занепадати духом і бажали збунтуватися. Деякі втратили відчуття часу». Ця демонстрація привернула увагу штату до декількох технічних та процедурних проблем, які вони виправили перед відкриттям в’язниці для місцевих злочинців. Одним із в’язнів цієї псевдов’язниці був адвокат, який зробив висновок, що, незважаючи на добрий вигляд в’язниці та чемних працівників, в’язниця «насправді дуже жалюгідне місце»[232]. Як результат експерименту з псевдов’язницею, чиновники ввели корективні заходи, створені, щоб запобігти таким екстремальним реакціям від майбутніх в’язнів.

• Листування (усе на папері, у ту докомп’ютерну епоху!) з більш ніж двомастами в’язнями, з десятком з яких я вів регулярну кореспонденцію. Навіть тепер щодня я відповідаю на багато електронних листів від студентів, зокрема від британських студентів, для яких Стенфордський в’язничний експеримент є частиною обов’язкової програми з соціальної та когнітивної психології для курсів на рівні А (див. www.revision-notes.co.uk).

Два найсильніші листи, написані під впливом Стенфордського в’язничного експерименту, надійшли від колеги-психолога недавно та від в’язня одразу після завершення дослідження. Я хочу поділитися текстами цих листів перед тим, як почнемо рухатися далі, до огляду подальшого поширення результатів нашого експерименту в різних сферах. Психолог описав паралелі між Стенфордським в’язничним експериментом і військовим вишколом, який він пройшов: