Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— Вона мала приїхати до двору цієї весни.
— О, так, — радісно цвірінчала Бесс. — Це було останнє, що вона сказала нам, коли ми їхали з Ґленкірка після мого весілля, — що ми побачимося з нею навесні, і прохала переказати королю її шану та любов. — Вона озирнулася й докірливо подивилася на брата. — Джеммі! Я готова заприсягтися, що ти забув, пустоголовий! Як ти міг?
Куточки Джеймсового рота піднялися в легкій усмішці, коли він побачив збентеження на вродливому обличчі юного графа. Чарівлива сімейка, нічого не скажеш!
— Дякую, леді Ґордон. Ви можете йти. А ти, Джеммі, залитися. Я хочу ще дещо обговорити з тобою.
Бесс присіла у вишуканому реверансі та вийшла з кімнати. Король пронизливо поглянув на молодого Леслі, однак нічого, крім щирості й захоплення, на його обличчі не завважив. Джеймс стиснув губи й повільно проказав:
— Твоя мати розчарувала мене, Ґленкірку. Вона де в чому навмисно не послухалася мене. — Юнак мав засмучений вигляд. — Я наказав, щоб твоя мати приєдналася до двору цієї весни. І взагалі… — Він на мить замовк, щоб справити враження. — Я намірявся зробити її своєю коханкою, і вона чудово це розуміла.
Здивування й недовіра відбилися на юному обличчі.
— Сір! Це велика честь, якою ви вшануєте Ґленкірк! Господи, сір! Не знаю навіть, що й сказати! — А затим: — Чорт би його взяв!
Її поведінка просто нестерпна! Мені завжди здавалося, що мій батько зіпсував її. Але я певен: мати невдовзі повернеться. Вона просто гонорова й навряд чи могла вас не послухатися.
Король здавався задоволеним. Йому начебто не замилюють очі. Цей хлопчина на його боці. Тепер їй ніде буде сховатися. Юний Ґленкірк запевне не завдасть йому прикрощів! Граф вважає за честь те, що Джеймс обрав саме його матір, і він має рацію!
— Я напишу кілька слів моєму доброму другові королю Генрі, щоб твою матір відправили додому.
Джеммі зосереджено поглянув на короля.
— Сір, я також їй напишу. Тепер у Ґленкірку я головний, і я шаную свою матір так, як вона того заслуговує, але мама має розуміти, що закон у Ґленкірку — моє слово, а не її. Урешті-решт вона лише жінка і їй потрібен господар. Ваша величність запропонувала їй свій захист. Я не дозволю графині зневажити таку доброту.
Король був задоволений, але, залишившись сам, він спохмурнів. Чи справді вона збирається повернутися? Чи, як промовляв тихий, але наполегливий голос десь у куточку його свідомості, графиня знов утекла від нього? Колись він попереджав, що зробить із її родиною, якщо вона відмовить йому, але тоді її чоловік був живий. Можна було вигадати звинувачення проти Патрика. Однак молодий граф — це вже зовсім інше. Якщо покарати Джеммі, усе буде надто вже очевидно й наслідки для нього можуть виявитися жахливими.
Леслі з Ґленкірка вже не були беззахисним кланом без впливових зв’язків. Кузен граф Джордж Ґордон міг би завдати йому не менше прикрощів, ніж Босвелл. Він напевно не сидітиме осторонь, спостерігаючи, як руйнується щасливе життя його дочки Ізабель, і Джеймс не хотів, щоб за ним стояла відкрита війна між кланами, коли він зійде на англійський престол. А ще ж був і сам молодий граф Ґленкірка. За той короткий час, що граф пробув при дворі, він устиг зажити доброї слави й відкрито захоплювався королем та підтримував його. Навряд чи можна очікувати якоїсь підступності від такого відданого юнака. Та й до всього Джеймсові подобався новий граф Ґленкірка.
Король розкинувся в кріслі й перебирав пальцями намисто з діамантів та чорних перлин, яке передавав Катріоні з посильним. Він стривожено думав про те, що вона має повернутися. Вона повинна! Він не може — і не буде — усе життя тужити, страшенно жадаючи її. А що, як вона не повернеться? Він уголос застогнав. Вона повинна повернутися!
Розділ 44
«Нова пригода» без пригод дісталася від мису Реттрей до Кале. Капітан зазначав, що за всі ті роки, які він провів на морях, йому не траплялися такі стійкі погожі вітри в Північному морі, тим паче наприкінці лютого. «Анна la Reine» прибула годин на дванадцять раніше за корабель, на якому пливла Кат, і Коналл зі своїми людьми чекав на свою леді в порту.
Кат зі служницями чотири дні їхала до Парижа в кареті: начальник варти вирішив, що так буде безпечніше. Почет графині насправді вражав. На передку сиділи два кучери, а двійко лакеїв примостилися ззаду. Четверо конюхів їхали за каретою, і кожен вів поряд іще по одному коню — серед них був і Орел. Коналл очолював п’ятнадцятьох чоловіків, що йшли першими; решта, теж п’ятнадцятеро, під керівництвом Ендрю оберігала гурт іззаду. Обабіч екіпажа їхало по десять чоловіків.