Любов дика та прекрасна

— Дякую, кузене, — мовила графиня, і щоки в нього порожевіли від задоволення. Він чув про Кат Леслі та про те, яка вона чудесна жінка. Те, що вона вважала його своїм родичем, — хоч би яким далеким, — лестило капітанові. До того ж це додавало йому авторитету серед його людей. — Чи не бажаєте пообідати зі мною та моїми офіцерами? — запитав він.

— Залюбки!

Капітан уклонився.

— А тепер я повернуся до своїх справ, мадам. Мій юнга Дункан проведе вас до вашої каюти.

«Нова пригода» була велика витончена каравела, що важила близько вісімдесяти тонн. На її облавку розташовувався цілий десяток гармат. Її будували, маючи намір зробити якомога швидшою та маневренішою, хоча трюм обладнали просторий. Каюти для екіпажу були сухі, теплі та зручні — велика рідкість на той час. Біля кают був окремий камбуз, тож, закінчивши вахту, моряки могли поїсти теплої їжі чи випити елю. Леслі вимагали від своїх матросів цілковитого послуху та відданості, але й добре платили їм і дбали про них непогано. Тому й служили ті краще за матросів інших суден. Юнга Дункан відвів Кат та двох її служниць до великої каюти, що розміщувалася високо на кормі корабля. Крізь вітражні половинчасті ілюмінатори Кат побачила, як зірки тьмяніють, а небо поступово світлішає. Каюта була зручно обставлена, з великим ліжком для господині та двома маленькими на коліщатках для служниць. Підлогу вкривали турецькі килими, великі та малі ілюмінатори були завішені оксамитовими фіранками. Освітлювали приміщення вишукані мідні ліхтарі, а на дубовому столі стояли дві карафки з вином — червоним та золотаво-білим.