Любов дика та прекрасна

— Не думала, Сьюзен, що ти розумієш, що ця річ означає для мене. Дякую, що допомагаєш мені в цю важку, неймовірно важку мить. Ти моя добра подруга, і я цього не забуду.

Підхопивши свій хутряний плащ, вона підійшла до каміна й натиснула на різьблення, що відчиняло двері в таємний прохід.

— Дивіться, дівчатка, щоб двері щільно зачинилися за вами, — сказала графиня і, узявши свічку, ступила в коридор.

За кілька хвилин вони вийшли біля підніжжя західної вежі, де на них чекав Коналл із трьома кіньми. Кат заскочила на спину Орла, а Сьюзен із Мей влаштувалися на одному коні з подвійним сідлом. Коналл поскакав попереду й провів їх так, що вартові не побачили. На пагорбах високо над замком до них приєдналася вервечка чоловіків. їх було так багато, що Кат аж розгубилася.

— Трясця! — вилаялася вона. — Скільки їх тут, Коналле?

— Півсотні. Не дам же я скакати вам по всій Європі під охороною якоїсь дюжини чоловіків. Ви можете дозволити собі надійну варту. — І його піднята рука ознаменувала початок їхньої подорожі.

— Стійте! — наказала графиня. Повернувши Орла, вона поглянула назад, на Ґленкірк, обриси якого виднілися на тлі темного неба. На мить Катріона завагалася: її ятрили останні сумніви. Покинути Ґленкірк? Покинути своїх дітей? Покинути Шотландію? Покинути майже все, чим вона дорожить? Аж ось їй перед очі стала хтива Джеймсова пика, і почувся його голос, що тихо улесливо промовляв: «…і робитимеш зі мною те, що робила цієї ночі». Підостроживши коня, Кат закричала:

— Уперед! — і рушила чвалом.

Вони мали відплисти з мису Реттрей, звідки колись давно відпливав Босвелл. А що «Галантний Джеймс» зник разом із Патриком Леслі, Кат мала дістатися до Франції на новому флагманському кораблі Леслі «Нова пригода». Така назва корабля здавалася Кат надзвичайно вдалою.

Вони їхали всю ніч, двічі зупиняючись, щоб дати коням відпочити. На світанку влаштувалися на привал у руїнах замку Гантлі. Подорож по холодному нічному повітрю збудила в Кат апетит, і вона зраділа, коли один із вояків приніс їй маленького кролика, обсмаженого на рожні. У Сьюзен були хлібина, келих і повна фляга солодкого вина. Кат поділилася цими наїдками зі своїми двома служницями й залюбки підживилася сама. А наситившись, загорнулася у свій важкий плащ і заснула побіля невеликого багаття, розпаленого на рештках колишнього каміна.

Прокинулася вона по обіді. У таборі було тихо. Сьюзен із Мей спали поруч. Вона полежала кілька хвилин сонна в теплому затишку під плащем, та й знову заснула. Коли прокинулася надвечір, у таборі вже клопоталися коло приготування вечері. Над вогнищем на рожнах оберталося кілька ягнят, а на широкому пласкому камені, який знизу підігрівало невеличке багаття, лежали свіжоспечені хлібини. Поодаль від тепла стояло кілька нерозкритих барилець елю.

— Коналле! До мене!

— Так, мадам?

— Звідки все це взялося?

— Мілорд Гантлі наказав своїм людям зустріти вас і простежити, щоб ви добре їли та мали те, чого потребуватимете, доки перебуваєте на Ґордонових землях.