Любов дика та прекрасна

— Твоя правда, мамо. Вона лишила його в Стамбулі, повертаючись додому. Батько про це мені розповідав. У її кімнаті в палаці була кахляна стіна, думаю, що біля каміна. На одній із плиток мався візерунок із чортополохом. У стіні за тим чортополохом на її прохання вирубали нішу, стінки якої оббили найкращою деревиною. Саме там вона надійно зберігала свої коштовності. Уночі, коли втікала, Мем у поспіху забула про той кулон. Він лежав у найдальшому кутку. Мем розповідала батькові, що все життя страшенно шкодувала про цю втрату. Султан виготовив його для неї на честь народження їхнього первістка султана Сулеймана. Можливо, він і досі там.

— Але звідки ти знаєш, який вигляд мав той кулон, адже ти ніколи його не бачив?

— Мем не раз детально змальовувала його батькові. А він переповів той опис мені. Він часто казав, що ти дуже схожа на неї: горда й свавільна, але й мудра.

— Дякую, Джеммі.

Раптово він знову став маленьким хлопчиком.

— Я хотів, щоб у тебе залишилося те, що нагадувало б про мене! — мовив він. Його голос трохи тремтів, і він ледве стримував свої почуття.

— Любий мій! — відповіла вона, схопивши синове обличчя руками. — Я не змогла б тебе забути! Ти мій первісток, і в нас більше спільного, ніж ти можеш собі уявити. Коли ти тільки плавав у моєму лоні крихітною рибкою, я вже розмовляла з тобою. Ти дарував мені сили.

Він засміявся.

— Про що ж ти говорила, мамо?

— Про всілякі нісенітниці, Джеммі. — Вона помовчала хвилинку. — Ти не зможеш приїжджати до мене кілька років, та коли Джеймі забуде мене, ви з Беллою зможете погостювати в нас.

Він сумовито поглянув на неї й проказав тихо, але дуже виразно:

— Чорти б його забрали, того Джеймса Стюарта, до самісінького пекла! — і, повернувшись на п’ятках, вийшов із кімнати.

Кат клацнула коробочкою з коштовністю, закриваючи її.

— Ти прочитав мої думки, синку, — сказала вона й вийшла вслід за ним.

ххх

Наступного дня після свята Дванадцятої ночі юні граф і графиня Ґленкірка вирушили до двору разом із батьками нареченої. Інші гості теж роз’їхалися. За чотири з половиною тижні дочка Кат мала одружитися, і тоді Катріона зможе вільно їхати своєю дорогою.

Стосунки між матір’ю та дочкою завжди були напружені через лорда Босвелла. Не знаючи, що сталося між її батьками, татова улюблениця Бесс, не замислюючись, стала на його бік. Однак тепер Бесс була закохана у свого майбутнього чоловіка. Це дещо пом’якшило дівчину. Катріона не знала, чи варто казати Бесс, що незабаром вона поїде з Шотландії.

Проте Бесс заговорила з нею перша. За тиждень до весілля вона прийшла до матері.

— Ти колись казала мені, що, закохавшись, я зрозумію твої почуття до лорда Босвелла. Я тоді в’їдливо відповіла тобі, мамо. Але тепер розумію… Я справді розумію! Навіщо тобі залишатися в Шотландії? Коли король був тут на Різдво, він так на тебе витріщався, що мені було страшно. Мамо, ти маєш знайти дядька Френсіса і їхати до нього. Тільки тоді ти будеш у безпеці!