Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 978-966-00-1458-9
- Жанр: История
Электронная книга - «Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку». Краткое содержание книги:
Аналіз історико-правової реальності тісно пов’язується з еволюцією теоретичних і суспільно-політичних поглядів на призначення правосуддя та судової влади.
Звертається особлива увага на історичний досвід, який доцільно врахувати у процесі сучасної судової реформи в Україні.
Монографія розрахована на широке коло науковців, викладачів, аспірантів, студентів, юристів-практиків, усіх, хто цікавиться проблемами судової влади.
Зауважимо, що на тлі активної діяльності надзвичайних органів, в умовах загального правового нігілізму далеко не одразу прийшло розуміння тієї ролі, яку мають відігравати народні суди. Наперед висувалися завдання класової боротьби. Як зазначав В. І. Ленін в листі до Д. І. Курського від 17 травня 1922 р., «суд повинен не усунути терор; обіцяти це було б самообманом або обманом, а обґрунтувати і узаконити його принципово, ясно, без фальші і без прикрас»[772].
Поступово відбувалось і осмислення творчої та виховної ролі правосуддя. Лідер більшовиків ще у березні 1918 р. зазначав: «Новий суд потрібний був, насамперед, для боротьби проти експлуататорів, які намагаються відновити своє панування чи відстоювати свої привілеї або потай протягти, обманом дістати ту чи іншу частинку цих привілеїв. Але, крім того, на суди, якщо вони організовані дійсно на принципі радянських установ, лягає інше, ще важливіше завдання. Це — завдання забезпечити суворе проведення дисципліни і самодисципліни трудящих»[773].
Що ж до розуміння судової влади у перші пожовтневі роки, то власне цей термін хоча й уживався, але дуже рідко. При цьому ідея поділу державної влади відкидалася більшовиками зовсім, оскільки вважалося, що її декларування — це чергова спроба панівної верстви обманути трудящих і приховати за гарним юридичним фасадом експлуататорську сутність своєї влади, якою буржуазія ні з ким не ділиться. На противагу висувалася теза про поєднання законодавства й управління, яка послідовно реалізовувалась у радянській дійсності через надання не лише законотворчих, а й законодавчих повноважень уряду, а певний час — навіть і окремим відомствам. Радянські судові органи теж не відособлялися від державного апарату і аж ніяк не мусили контролювати інші владні структури. Їхнє призначення полягало насамперед у тому, щоби своїми специфічними засобами здійснювати спільні для всіх органів влади завдання диктатури пролетаріату. Державні органи загальної компетенції (уряд, Ради та їхні виконавчі структури) визначали дислокацію судових установ і формували їхній кадровий склад. Це цілком узгоджувалося з положеннями ст. 5 Конституції УСРР 1919 р.: «Влада трудящих мас на території Української Соціалістичної Радянської Республіки здійснюється Радами Робітничих, Селянських, Червоноармійських Депутатів і іншими органами влади за вибором Рад»[774].
Безпосередньо керували судами та революційними трибуналами центральні й місцеві органи юстиції, які зі зростанням їхнього авторитету послідовно намагалися завадити втручанню інших відомств у сферу своєї виключної компетенції. Втім, у 1917–1921 рр. було й чимало органів із судовими функціями за межами сфери відання наркомату юстиції. «Судова влада» дедалі більше ставала фікцією і з огляду на послідовне посилення контролю за судовими установами та прямого, хоча й не зовсім гласного, керівництва ними з боку компартійних органів.
Про те, як конкретно розбудовувалася система судових органів Радянської України, є чимало спеціальних досліджень. Зокрема, історія правоохоронних (каральних) органів УСРР та й загалом історичний період 1917–1920 рр. були традиційним предметом дослідження радянських істориків права «харківської школи», передусім А. Й. Рогожина[775] та його учнів. Значне місце приділено цьому періоду в загальних працях з історії суду Радянської України М. П. Діденка[776], Д. С. Сусла[777] і деяких інших авторів[778]. Українські сюжети знайшли певне відображення і в фундаментальній праці М. В. Кожевнікова з історії радянського суду[779] та окремих працях з історії судівництва Радянської Росії[780].
Дослідники загалом погоджуються, що перші радянські судові органи («революційні» або «робітничо-селянські» суди чи трибунали) виникали до певної міри стихійно, за ініціативою знизу, без відповідної нормативної бази та якоїсь усталеної форми. Нерідко судові функції виконували безпосередньо Ради й навіть загальні збори громадян[781].
Первинну врегульованість у судівництво внесла Постанова Народного Секретаріату Радянської України Про введення народного суду від 4 (17) січня 1918 р. В ній проголошувалося скасування всіх попередніх судових установ і пов’язаних з ними інституцій. Стара судова система знищувалася вщент. Але канцелярським службовцям приписувалося продовжувати роботу під керівництвом комісарів, призначених Радами робітничих, солдатських і селянських депутатів, щоби забезпечити передачу новій владі майна, архівів і поточних справ.
772
Ленін В. І. Д. І. Курському 17 травня 1922 року / В. І. Ленін // Твори. — Т. 45. — С. 180.
773
Ленін В. І. Первісний варіант статті «Чергові завдання Радянської влади» / В. І. Ленін // Повне зібр. творів. — Т. 36. — С. 153, 154.
774
Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины (далее — СУ УССР). — 1919. — № 19. — Ст. 204.
775
Рогожин А. И. Социалистическая законность в УССР в период проведения Великой Октябрьской социалистической революции и в период гражданской войны и иностранной военной интервенции: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01/ Анатолий Иосифович Рогожин, Харьковский юрид. ин-т. — Харьков, 1950. — 20 с.; Рогожин А. И. Очерк истории социалистической законности УССР в период иностранной военной интервенции и гражданской войны / А. И. Рогожин. — Харьков: Изд-во ХГУ, 1963. — 120 с.; Рогожин А. И. Процессуальное право УССР в период военной интервенции и гражданской войны / А. И. Рогожин. — Харьков: Харьковский юрид. ин-т, 1966. — 40 с.
776
Диденко М. П. Возникновение и развитие советских судебных органов в УССР в период Великой Октябрьской революции и в период иностранной интервенции и гражданской войны: дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Михаил Петрович Диденко; Харьковский юрид. ин-т. — Харьков, 1951.3+365+9 с.; Діденко М. П. Відновлення, організація та діяльність радянської судової системи в Українській РСР після розгрому Денікіна / М. П. Діденко І І Питання історії держави і права Української РСР. — [Т.] І. — К.: Вид-во АН УРСР, 1952. — С. 91—142 / АН УРСР. Сектор держави і права. Наукові записки. — № 1; Диденко М. П. Судоустройство в УССР в первой половине 1919 г. / М. П. Диденко // Сборник по истории советского государства и права УССР. — Харьков: Изд-во Харьковского гос. ун-та, 1954. — С. 49–81; Диденко М. П. Создание советского суда в УССР / М. П. Диденко // Харьковский юрид. ин-т. Ученые записки. — Т. 11. — Вып. 2. — Харьков: Харьковский юрид. ин-т, 1975. — С. 34–65.
777
Сусло Д. С. Організація судових органів Української РСР в період 1917–1925 рр. — К.: Вид-во Київ, ун-ту, 1960. — 88 с.; Сусло Д. С. Історія суду Радянської України (1917–1967 рр.) / Д. С. Сусло. — К.: Вид-во Київ, ун-ту, 1968. — 217 с.
778
Єльчанінов М. О. Ленінські основи організації судового управління на Україні (1917–1922)/ М. О. Сльчанінов// Проблеми правознавства. — Вип. 14. — К., 1969. — С. 72–75; Петухов Г. Е. Советский суд и становление революционной законности в государственном управлении / Г. Е. Петухов; под ред. В. Н. Брусса. — К.; Одесса: Вища школа, 1982. — 154 с.; Черниченко С. А. Возникновение и развитие советской судебной системы в Украине (1918–1925 гг.) / С. А. Черниченко // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. — Вип. 52. — Харків, 2002. — С. 27–36; Чисніков В. Вищі судові органи України в особах (1917–2001 рр.) / В. Чисніков// Юридичний вісник України. — 2002. — № 22. — С. 14; Гринюк В. О. Суд радянської доби / В. О. Гринюк// Часопис Національного університету «Острозька академія»: Серія «Право». — 2012. — № 2 (6) — С. 1–15.
779
Кожевников М. В. История советского суда, 1917–1956 годы / М. В. Кожевников. — М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1957. — 384 с.
780
Портнов В. П. Становление правосудия Советской России (1917–1922 гг.) / В. П. Портнов, М. М. Славин. — М.: Наука, 1990. — 168 с.; Кутафин О. Е. Судебная власть в России: История. Документы: В 6 т. / О. Е. Кутафин. — М.: Мысль, 2003. — [Т.] 5: Советское государство. — 829 с.; Колемасов В. Н. Концептуальные основы создания советской судебной системы / В. Н. Колемасов // Право и образование. — 2012. — № 9. — С. 145–152.
781
Сусло Д. С. Організація судових органів… — С. 6.