Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наукова думка
- ISBN: 978-966-00-1458-9
- Жанр: История
Электронная книга - «Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку». Краткое содержание книги:
Аналіз історико-правової реальності тісно пов’язується з еволюцією теоретичних і суспільно-політичних поглядів на призначення правосуддя та судової влади.
Звертається особлива увага на історичний досвід, який доцільно врахувати у процесі сучасної судової реформи в Україні.
Монографія розрахована на широке коло науковців, викладачів, аспірантів, студентів, юристів-практиків, усіх, хто цікавиться проблемами судової влади.
Того ж дня була прийнята директива Народного комісаріату юстиції України (так у першоджерелі, вірогідно — Народного секретарства в судових справах України) Про обрання комісарів юстиції на місцях та їх функції[786]. Комісари юстиції мали забезпечити зберігання архівів і майна судів.
Аналогічну спрямованість мало розпорядження Народного секретаря в судових справах України від 17 (30) січня 1918 р. Про порядок ліквідації старих судових установ і організацію нових[787], адресоване губернським і повітовим радам. Воно зобов’язувало місцеві органи нової влади негайно приступити до ліквідації всіх старих судових установ, скласти радянські списки суддів і розпочати діяльність дільничних, міських і повітових судів. Дозволялося використовувати окремих чинів судового відомства як інструкторів і помічників. Пропонувалося також негайно розпочати діяльність Революційного трибуналу.
Створення нових судових установ наразилося на саботаж старих суддів, канцелярських службовців, прокурорів і адвокатів[788]. Не збиралися, звісно, виконувати постанови і розпорядження радянської влади й на територіях, підвладних Українській Центральній Раді[789]. Тому вже після того, як радянська влада ствердилася в Києві, Народне секретарство в судових справах 19 лютого 1918 р. направило окреме розпорядження керівникам усіх скасованих київських судових установ приступити до ліквідації відповідного суду під контролем Київської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів[790].
Окрім того, Народне секретарство в судових справах постановою від 20 січня (2 лютого) 1918 р. вилучило з підсудності народних судів житлові, земельні й трудові справи, які передавалися на розгляд відповідно житлових камер при Радах, селянських земельних комітетів і відділів праці місцевих Рад. А спори, пов’язані із соціальним страхуванням, мали розглядатись у лікарняних касах, страхових органах і примирливих (примирних) камерах[791].
Як перший крок до врегулювання правового статусу революційних трибуналів Харківською Радою робітничих і солдатських депутатів 13 (26) січня 1918 р. було затверджено і 17(30) січня 1918 р. опубліковано в газеті «Донецкий пролетарий» положення Про революційні трибунали, яке визначало склад трибуналу й основні засади його діяльності[792]. А 23 лютого 1918 р.[793] Народне секретарство в судових справах прийняло положення Про порядок утворення на території України робітничих і селянських повітових та міських трибуналів, їх завдання і функції[794].
У цьому положенні передбачалося, що Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів на своїх загальних зборах обирають строком на 3 місяці 12 членів Революційного трибуналу (на практиці формувалися революційні трибунали переважно виконкомами Ради). При цьому Рада в будь-який момент мала право позбавити обраного повноважень і призначити нові вибори. На такий самий строк Радою обиралися громадський обвинувач і два його товариші, слідча комісія із 6-ти осіб, секретар трибуналу і трибунальський виконавець.
Слідча комісія мала проводити дізнання і попереднє слідство в усіх справах, що надходять до Революційного трибуналу. Для цього вона дістала право здійснювати необхідні процесуальні дії, включно із затриманням обвинувачених. Комісія була зобов’язана висунути затриманому обвинувачення впродовж 48 годин.
У конкретному судовому засіданні брала участь колегія з п’яти суддів на чолі з головою трибуналу або одним із двох його заступників. Обвинувачений міг заявити відвід суддям, визнання обґрунтованості якого належало самому трибуналу. Передбачалося, що всі громадяни, старші за 18 років, можуть бути оборонцями та обвинувачами на суді й на попередньому судовому слідстві. Для виконання рішень трибуналу трибунальський виконавець мав право залучати червону робітничу гвардію.
У зв’язку зі вступом військ Четверного Союзу на територію України на цьому історичному етапі розбудова радянських судових установ припинилася. Нова влада встигла закріпити принципові засади українського радянського судівництва і зробити перші практичні кроки з розбудови народних судів і революційних трибуналів.
786
Хронологічне зібрання… — С. 33, 34.
787
Там само. — С. 39, 40.
788
Сусло Д. С. Організація судових органів… — С. 7.
789
Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі — ЦДАВО України). — Ф. 2207, on. 1, спр. 3, арк. 3.
790
Хронологічне зібрання… — С. 60, 61; Борьба с преступностью… — С. 124, 125.
791
Історія держави і права України: Академічний курс: У 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. — Т. 2. — К.: ВД «Ін юре», 2000. — С. 175.
792
Сусло Д. С. Організація судових органів… — С. 10.
793
Дати від 14 лютого 1918 р. і далі подаються за новим стилем.
794
Хронологічне зібрання… — С. 68, 69.