Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Я розумію, чому ви маєте обрáзу на Пілсудського…
— Обрáзу!
— Але ж — демон Льда?
— Ви думаєте, він щиро прагне Відлиги? Ха! Він знадив тих й інших політичними арґументами в листах, у виданнях, які шлють здалеку, із безпечної відстані в Літо, тож ніхто в характері автора сумніватися не може. Але я бачу його наскрізь: це душа заморозницька; він мусить Польщу розтопити, щоб повернути їй незалежність, але щойно би він її узяв під власну команду, то сам би цілу країну під своєю єдиновладою вмить заморозив! — Пан Хрущинський знову стиснув кулаки. — Раз і другий я ставав із ним віч-на-віч і дізнався правду про цю людину. Вони тут об’являються частіше, ніж у нас, є щось таке в російській землі, що легше тут людині відірватися від фальші й непевности матеріального світу й ухопитися просто за ідею, за Істину, Бога за бороду. А як хто почує голос Бога, то бодай би навіть був свинопасом, одразу стає без сорому перед натовпом й оголошує себе царем правомочним, імператора помазаного узурпатором клянучи, — а натовп доволі часто йому вірить.
— А чом би мав не вірити? — пробурмотілося, косячись на сажаевку. — Істина — це істина, хто б її не торкався. Як Бог до людини промовить, і навіть велить сина свого убити, то людина не питає, чи Богові можна, а лише за ножа хапається. — Відклалося настойку. — Мені здається, пане Ізидоре, що рацію мають ті геологи, які знаходять праісторію Шляхів Мамутів у давніх покладах мерзлоти. У Росії завжди було… х о л о д н і ш е, якщо ви мене розумієте; росіяни завжди жили ближче до істини. Тому тут стільки самозванців, Божих безумців, пророків, стільки жорстоких сект, такий фанатизм на шляху до неба. В Літі це розмивається, непевність додається до непевности, ми частіше судимо за зовнішнім виглядом матерії. А тут…
— Вони — заморозницька нація. Це ви кажете?
Сілося, закурилося цигарку. Пан Хрущинський подякував, долив собі тільки полинівки. Глянулося на годинник.
— Ви маєте тепер із ними якісь контакти?
Він насупився.
— Ви думаєте поговорити з японцями?
— Звідки ви можете знати, чого від мене хоче Пілсудський?
Він ударив відкритою долонею по стільниці.
— Заради Бога, не торгуйтеся з ним ні про що!
— Пане Ізидоре… — пом’якшилося тон до м’якої переконливости. — Я мушу знайти батька. Якщо Пілсудський справді послав його в Кригу… кого мені спитати, як не його?
Хрущинський відвів погляд. Тремтяча тінь від гасової лампи, змішана з потьмітом лютовця, огортала шляхетний профіль торгівця спиртом; хвиля туди, хвиля сюди, раз він здавався розгніваним, а вже за секунду — засмученим.
— Кажуть… Не так пішло, як він хотів. Розійшлася новина, що до Іркутська прибув Син Мороза, а незабаром — що Зюк приїхав сюди спеціально з Харбіна. Мабуть, хоче з вами побачитися. — Він щось довго мовчки обмірковував. Урешті: — Маю переказати гасло?
Поволі чавлячи цигарку в попільничці, кивнулося головою.
Підвівшись для прощання, витяглося пулярес.
— Десять рублей тридцять копеек.
Пан Хрущинський зробив ображену міну й рішучим рухом втиснув дві пляшки сажаевки, відштовхуючи руку з банкнотою.
Відступилося на крок, знову відрахувалося усю належну готівку, навіть дрібні монети й поклалося деньги на стояку.
— Ну так, — пробурмотів пан Ізидор. — Ну так.
На Туманному проспекті була ще відчинена книгарня й букіністична крамниця, зазирнулося туди, перебігши поквапом вулицю на морозі, проте вони не мали жодних брошур фёдоровцев. Коли їхалося уже на Цветистую, зауважилося крізь веселки мороскляних окулярів вивіску єврейської тютюнової крамниці; затрималося сани. Прикажчик-юдей вказав на стосик біля слоїків із цукром. Там лежало три числа бюлетеня під назвою «Воскресение». На обкладинці останнього було уміщено ґравюру із зображенням сцени, запозиченої, мабуть, із ілюстрацій до фантазій Верна: якісь гігантські машини сягали залізними раменами углиб криги, піднімаючи у світлі спадаючих згори снопів променів людські рештки, десятки, сотні трупів. Брошури, як повідомлялося одразу під заголовком, видавало Іркутське Братство Боротьби з Апокаліпсисом. Узялося по одному примірнику, придбавши принагідно коробочку паперових гільз для цигарок із тунґетитовим фільтром.
На Цветистой китайський майстер ножиць і голки взяв уже в оборот пана Веліцького, із дальших кімнат долинало його порикування й басовите гарчання, й щебет китайца. Пані Галіна й панна Марта розклали у вітальні зразки коштовних матеріалів; вони одразу ж змусили висловитися з приводу того чи того кольору, того чи того крою із журналу. Ледве ся вдалося вислизнути до спальні, роздягнутися і сховати папери з таблицями результатів крижлізних експериментів, металеві пластини, дві пляшки сажаевки й брошури фёдоровцев.