Крига. Частини ІII–ІV

Визирнулося крізь вікно на золоту Анґару, полум’янобарвну від кольорів ламп саней, що нею кружляють, ці барви сплили моросклом у форму замерзлої річки; а сніг — на небо; а небо — на дахи; а дахи… Знову протерлося очі. Півтора дні без знетьміднення, і вже упевненість єдиноістини починає вгризатися в умисел. Бо відчувалося в ідеї Фйодорова оту слушність, зумовлену самою її тотальністю, всеосяжною ємністю. А що буде через тиждень, через місяць? Ще навернеться мені тут у мартинівство!.. Засміялося нишком. Прах батьків. Вийнятий із могили труп, високо достойні фёдоровцы над могилою. Повернулося до брошур, знову запалилося лампу. Знайшлося адресу редакції, а водночас садиби Іркутського Братства Боротьби з Апокаліпсисом. Главная, 72, п’ятий поверх. Ну що ж, показне приміщення. Записалося адресу в бумажник.

Редакція «Воскресения» могла собі дозволити на таке показне місце розташування, оскільки, як побачилося, під’їхавши туди наступного дня після роботи, в цій самій будівлі містилися контори Фішенштайнової імпортно-експортної спілки й Нового Зимового Банку (де Фішенштайн також мав контрольний пакет акцій). На другому поверсі містилися бюра байкальської філії Асекураційного Товариства Ллойда. Фішенштайн був затятим конкурентом пана Веліцького, й Войслав часто про нього згадував (особливо, відколи вигадав, що з бідного математика раптом виклюнеться великий підприємець). — Фішенштайн — єврей, але дивний єврей. По-перше, бо не тримається з євреями — тримається із християнами, і всі його спільники — люди хрещені. По-друге, бо неабияк щедрий: у скількох лише заздалегідь неприбуткових проектах він топив капітал! І тут зовсім не йдеться про якусь милу Богові благодійність. По-третє, бо знавець Письма, маю на увазі, що його дуже шанують рабини, й головний фундатор іркутського Бет га-Мідрашу. Що більше він від них, однак, відсувається, то вище його цінують. Бачте, який парадокс!