Крига. Частини ІII–ІV

Причому, навіть виграючи сотні рублів у зимуху, не відчувалося такого хвилювання, як тепер, нишком вправляючись у чорнофізичній науці. Дитяча радість! Трохи краще розумілося Ніколу Теслу. Всі великі дослідники й винахідники потерпають від певного вродженого інфантилізму, достоту «моляться» на нього, як сказав би Ачухов. Насилу стрималося, щоб зуби до мороскляного відображення не вищирити й не потерти задоволено рук. (Тьмідина вистрелила б під шкірою блискавками тіні).

Проте, щоб здобути наступні чорнобіологічні рослини на корм для пацюків Павліча, довелося включити в плян Зєйцова, бо годі було непомітно залізти нагору на шафи й викопати із куветів тунґетитові овочі, коли люди ще працювали в Лабораторії. Вийшлося перед Іртеймом, щоб не збуджувати підозр, і почекалося в коридорі на першому поверсі, аж Чинґіз дав знак, що й голландець вийшов; відтак повернулося і постукалося умовленим чином. Зєйцов пустив. Кинулося без слів до куветів, аби встигнути попереду бригади оббивачів льоду, й впакувалося до мішка під шубою вісім добре вирощених рослин, по одній із кувети, зарівнявши потім отвори від них. Бусічкін певно врешті-решт помітить, але, з Божою поміччю, тоді вже буде надто пізно для будь-яких розслідувань. Вислизнулося з Лабораторії, наказавши ще Зєйцову добре напалити в печах. Він понуро похитав головою.

Так, це була безсумнівна крадіжка, — але не задля будь-якого прибутку вчинена, а в гонитві Шляхами Мамутів за замороженим батьком.

Спиртові склади Хрущинського й Синів на Туманному проспекті замикали свої ворота задовго після настання темряви. Під’їхалося санями, узятими з-під двірця Мармеладница, й послалося Щекєльніковa, щоб той розпитав, чи пан Ізидор Хрущинський на місці: його не було, але мав з’явитися після сьомої, щоб залагодити тут якісь бухгалтерські справи. Через Чинґіза попередилося, що повернуся й вирушилося до Обсерваторії Тесли. Світіні залягали на імлі в привабливих арабесках; тунель, пробитий у них санями, тонув у червоних, кривавобарвних веселках. Ударилося в уста й озирнулося на Собор Христа Спасителя. — Чи немає у вас враження, пане Щекєльніков, що Черное Сияние уже доволі довго нависає над містом, але якось невидимо, тьмітлом не надто шикуючи? — Ви думаєте? — він глипнув понад мороскляними окулярами. — Знову їхня робота, покручів клятих, на палі б їх усіх понастромлювати. — Кого? — Ну, отих чертей, чарівників-инородцев, а кого ж іще? — Кгррр. А що, вони якось впливають на Сяйва? — Ну, побачимо, впливають, не впливають. Але шкоди б від цього точно не було.