Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Причому, навіть виграючи сотні рублів у зимуху, не відчувалося такого хвилювання, як тепер, нишком вправляючись у чорнофізичній науці. Дитяча радість! Трохи краще розумілося Ніколу Теслу. Всі великі дослідники й винахідники потерпають від певного вродженого інфантилізму, достоту «моляться» на нього, як сказав би Ачухов. Насилу стрималося, щоб зуби до мороскляного відображення не вищирити й не потерти задоволено рук. (Тьмідина вистрелила б під шкірою блискавками тіні).
Проте, щоб здобути наступні чорнобіологічні рослини на корм для пацюків Павліча, довелося включити в плян Зєйцова, бо годі було непомітно залізти нагору на шафи й викопати із куветів тунґетитові овочі, коли люди ще працювали в Лабораторії. Вийшлося перед Іртеймом, щоб не збуджувати підозр, і почекалося в коридорі на першому поверсі, аж Чинґіз дав знак, що й голландець вийшов; відтак повернулося і постукалося умовленим чином. Зєйцов пустив. Кинулося без слів до куветів, аби встигнути попереду бригади оббивачів льоду, й впакувалося до мішка під шубою вісім добре вирощених рослин, по одній із кувети, зарівнявши потім отвори від них. Бусічкін певно врешті-решт помітить, але, з Божою поміччю, тоді вже буде надто пізно для будь-яких розслідувань. Вислизнулося з Лабораторії, наказавши ще Зєйцову добре напалити в печах. Він понуро похитав головою.
Так, це була безсумнівна крадіжка, — але не задля будь-якого прибутку вчинена, а в гонитві Шляхами Мамутів за замороженим батьком.
Спиртові склади Хрущинського й Синів на Туманному проспекті замикали свої ворота задовго після настання темряви. Під’їхалося санями, узятими з-під двірця Мармеладница, й послалося Щекєльніковa, щоб той розпитав, чи пан Ізидор Хрущинський на місці: його не було, але мав з’явитися після сьомої, щоб залагодити тут якісь бухгалтерські справи. Через Чинґіза попередилося, що повернуся й вирушилося до Обсерваторії Тесли. Світіні залягали на імлі в привабливих арабесках; тунель, пробитий у них санями, тонув у червоних, кривавобарвних веселках. Ударилося в уста й озирнулося на Собор Христа Спасителя. — Чи немає у вас враження, пане Щекєльніков, що Черное Сияние уже доволі довго нависає над містом, але якось невидимо, тьмітлом не надто шикуючи? — Ви думаєте? — він глипнув понад мороскляними окулярами. — Знову їхня робота, покручів клятих, на палі б їх усіх понастромлювати. — Кого? — Ну, отих чертей, чарівників-инородцев, а кого ж іще? — Кгррр. А що, вони якось впливають на Сяйва? — Ну, побачимо, впливають, не впливають. Але шкоди б від цього точно не було.
Поспішаючи залою під фрескою літа, відкрилося годинник; його трималося при теплі тіла, тож він добре ходив. З кравцем було домовлено на Цветистой о пів на десяту вечора, бо пан Войслав не міг обіцяти повернутися раніше; тож час іще був.
Біля підніжжя сходів і перед входом у внутрішні коридори Обсерваторії зібралося з тузінь чоловіків, частина тримали характерні валізочки із фотографічними камерами; поміж ними зауважилося Авксєнтьєва. Два поставні козаки перегороджували їм шлях. Прослизнулося поруч, перш ніж журналисты зорієнтувалися. Може, Ґріґорій Ґріґорьєвіч не встиг упізнати. Тесла полюбляв потримати їх тут кілька годин, а відтак виступити з якоюсь фантастичною заявою для преси. Коні понесли, подумалося, виймаючи з-за пазухи мішок із чорнобіологічними овочами. Ніхто вже тією трійцею-запрягом не керує, і точно не Нікола, й не Крістіна, що б вона не вигадувала. Але, можливо, їй слід переказати пропозицію японців; може й справді дійде до того, що треба вже буде тільки рятувати життя винахідника й mademoiselle Філіпов. Хто знає, чи не врятує це життя й батькові, якщо Нікола зуміє ще цієї зими запустити той свій Молот Тьмідини, щоб зруйнувати Кригу на Шляхах Мамутів. Із двох лих, утримання Криги в Сибіру й Відлига в Європі були би безпечнішим сценарієм. Значит, добре лист передбачав: ВІДЛИГА ДО ДНІПРА — ПЕТЕРБУРҐ МОСКВА КИЇВ КРИМ НІ — ЯПОНІЯ ТАК — РОСІЯ ПІД КРИГОЮ — БОРОНИ ЛЮТИХ! Щоправда, панові Поченґлу далося слово про щось зовсім протилежне…