Дівчина, яку ти покинув
- Автор: Мойес Джоджо
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-1955-7 (fb2)
- Переводчик: Дар’я Петрушенко
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Дівчина, яку ти покинув». Краткое содержание книги:
— Це ж лише картина, — зауважила я. — Не можна ж ревнувати до картини.
Та вона майже не чула мене.
— Тридцять років вона сміялася з мене. Колись ми з чоловіком були щасливі, а потім вона зруйнувала все. І я мала терпіти це обличчя, яке переслідувало мене кожен день мого подружнього життя. Тепер він помер, і я не дозволю, щоб вона й далі витріщалася на мене. Нехай нарешті повертається туди, де їй місце.
Глянувши на неї, я побачила, як вона витирає очі тильним боком долоні.
— Якщо не хочете взяти її, — майже виплюнула вона, — то спаліть.
Я взяла картину. Що ще я могла зробити?
І ось я знову за своїм столом. Повернувся Дейнз, блідий, як примара, і пообіцяв, що завтра візьме мене з собою.
— Але ти справді впевнена, що хочеш це бачити, крихітко? — спитав він. — Виглядає не дуже гарно. Не впевнений, що це видовище, гідне леді.
— Відколи це ти почав називати мене леді? — пожартувала я, але йому було не до жартів. Дейнз важко сів на край моєї койки і опустив голову, сховавши обличчя в долонях. І тоді я побачила, як затремтіли його плечі. Я стояла перед ним, не знаючи, що робити. Нарешті я витягла з сумочки цигарку, запалила її та простягла йому. Вдячним жестом він узяв її й витер очі, не піднімаючи голови.
І тоді я відчула легку знервованість, а, повірте, я ніколи не нервую.
— Просто… дякую тобі за сьогодні, це все. Хлопці казали, ти зробила чудову роботу.
Не знаю, чому я не розповіла йому про картину. Напевне, я мала це зробити, але, зрештою, вона не належала до творів із цього злощасного складу. Тій старій німкені було начхати, що станеться з картиною, аби лише ця дівчина більше не витріщалася на неї.
Бо знаєте що? Потай мені подобалася сама думка про те, щоб володіти картиною, здатною похитнути шлюб. І я сказала б, що вона красива. Я не можу відвести від неї очей. Зважаючи на все, що відбувалося навколо, приємно мати можливість дивитися на щось красиве.
Коли Маріанн Ендрюз закриває перед собою журнал, у судовій залі панує суцільна тиша. Лів настільки зосереджена, що мало не непритомніє. Вона крадькома дивиться вбік і бачить Пола, який подався вперед, упираючись ліктями в коліна. Поряд із ним Джейні Дікінсон щось розлючено пише в блокноті.
«Сумочка!»
З місця підіймається Анджела Сільвер.
— Давайте дещо уточнимо, міз Ендрюз. Картина, відома вам як «Дівчина, яку ти покинув», не була на складському приміщені, коли ваша мати отримала її, і ніколи не перебувала там раніше.
— Так, мем.
— Ще раз наголосимо: в той час як складське приміщення було повне реквізованих творів мистецтва, крадених творів мистецтва, ця конкретна картина була подарована вашій матері, навіть не на території самого складу.
— Так, мем. Однією німецькою пані. Як і зазначено в щоденнику.
— Ваша честь, цей щоденник, написаний рукою самої Луанн Бейкер, без сумніву, доводить, що картина ніколи не перебувала в збірному пункті. Картину віддала жінка, яка ніколи не хотіла володіти нею. Просто віддала. Якою б не була причина: химерні жіночі ревнощі на сексуальному ґрунті, почуття давньої образи — ми ніколи про неї не дізнаємось. Важливим для нас є те, що, як ми сьогодні чули, картина, яку ледь не знищили, була передана в дар. Ваша честь, протягом останніх двох тижнів стало цілком зрозуміло, що історія картини є неповною, — утім це стосується багатьох картин, що пережили більшу частину того буремного століття. Що можна без сумніву стверджувати вже зараз, то це що останні дві передачі картини відбулися без жодних порушень закону. Девід Голстон легально придбав її в подарунок дружині в 1997 році, і вона має розписку, яка це доводить. Луанн Бейкер, попередня власниця картини, отримала її в 1945 році, і на доказ цього ми маємо її власне письмове свідчення — свідчення жінки, відомої своєю чесністю й сумлінністю. Із цієї причини ми стверджуємо, що картина «Дівчина, яку ти покинув» має залишатися в теперішньої власниці. Відібрати її однозначно буде насмішкою з закону.
Анджела Сільвер сідає. Пол підіймає очі. У ту мить, коли їхні погляди перетинаються, Лів упевнена, що бачить на його губах легеньку усмішку.