Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Вийнялося з пуляреса піврублеву монету й почалося кидати її на стільницю незґрабними, вбраними в рукавички пальцями. Двоголовий орел, орел, орел, орел, OOOOOOOO, після восьмого знову з’явилися решки, але — але! ЛубуМММ! Хутко позбиралося ґвинти. Вісім орлів поспіль — це не закономірність, це флуктуація хаосу, гребінь хвилі ентропії. Шкіра рук горіла, наче облита кислотою.
З’явився Саша Павліч із професором Юркатом, одразу за ними увійшов інженер Яґо. Відвелося професора убік.
— Маю до вас запитання. Чи пам’ятаєте, пане професоре, що ви казали мені в підвалі? Про водотоки під кригою і вічну мерзлоту?
— А що саме я казав?
— Запитання полягає у наступному. Замерзли річки, чи не так? Замерзли до дна. Принаймні більшість. Тут, на вододілі Байкалу. Чи правильно я розумію? І, звичайно ж, замерзла до дна єдина річка, яка витікає з Байкалу: Анґара. Але ви, пане професоре, стверджуєте, що вічна мерзлота має постійну температуру, оті мінус чотири градуси за Цельсієм, і незалежно від ізотерми на поверхні, в землі під тиском іноді йдуть такі потоки, що коли недбало копати колодязь, то людину може умить залляти, й вона замерзне в чистій кризі — так?
Клімент Руфіновіч закліпав, тьмідина залягла йому в зморшках шкіри.
— Нууу, загалом…
— Отож, якби я десь знайшов актуальну гідрографічну мапу Байкальського Краю, то побачив би тисячу живих підземних струмків, які доправляють воду до озера. Чи правильно я розумію?
— Тисячу? Гідрографічні мапи…
— Знаю. Але — так це має виглядати, чи не так? То, може, ви мені, пане професоре, вирішите цей парадокс: куди, черт побери, стікає із Байкалу увесь цей мерзлотний потік, як не в Анґару?
Старий аж задихнувся.
— Тобто, ви припускаєте, тобто, що начебто що… як це… що не витікає?!
— Тобто, я припускаю, що гідрологією мерзлоти під Кригою керують інші закони, й ці мапи не мають нічого спільного з гідрографією Літа. Я припускаю, що коли лід на озері не піднімається, і залізниця їздить по ньому, як їздила, то принаймні така сама кількість води покидає Байкал підземними ріками.
— Але ж це не має сенсу! — сивенький старий поправив на носі товсті лінзи, глибше зітхнув, відкашлявся. — Передусім, шановний, підземна гідрологія країв Криги дуже вбога. Тут навіть до Зими Лютих, під час звичайних зим вічна мерзлота замуровувала ґрунтові води. Почитайте Міддендорфа. Побачили б ви тайгу улітку, ці тисячі вёрст підмоклих ґрунтів, трясовини, торфовища, багна, аласи, то ви би таких речей не оповідали. Єнісей, Лєна, Об, чи навіть Юкон на іншому боці Берінґової протоки, — це гігантські річки на поверхні, шириною у вёрсты й вёрсты. Проте, якщо зважити на опади, то ми тут маємо майже пустельний клімат. Тимчасом — тайга зелена, волога, розрослася на половину континенту. Чому? А тому, що не промерзла земля поглинає сімдесят, вісімдесят відсотків опадів, а в нас навпаки: дев’яносто відсотків опадів іде у відкриті річки, йде по мерзлоті, наче канавами, укладеними одразу під поверхнею ґрунту. Розумієте? Тут не залишається достатньо води, щоб розвинути порядну мережу підземних потоків. До того ж Байкал лежить між породами із дуже низькою проникністю, низькою капілярністю і пористістю. Як ви думаєте, чи під таким тиском вода не витекла би під землю ще раніше?
— А чи знаєте ви, пане професоре, як міняється структура породи після проходження лютого? Багаторазового промороження? Структура породи й тих мерзлотних ґрунтів, зазвичай непроникних? Ви бачили, як руйнуються споруди з мармуру, з дурної голови розташовані на Шляхах Мамутів?
Сивий кріогеолог роздратовано замахав руками.
— Шляхи Мамутів! Так не можна! Спершу вивчіть справу глибоко, а потім теорії оповідайте! Що ви вигадуєте? Що підземні мандрівки лютих якось розм’якшують породу й промерзлу землю, і тому постає абсолютно нова гідрографія Сибіру, прив’язана до Шляхів? Мабуть, іще від Байкалу угору йдучи, проти спливу усього вододілу? Ха!