Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

І на процес відкриття можна дивитися з перспективи «застигання» емоцій у сфері розуму. Перші віяння нової теорії — це сила, що змушує рухатися вперед не лише економічну теорію, і тільки після нового відкриття відбувається затвердіння теорії в методі (часто це роблять вже послідовники цього мислителя). Тож можна сказати, що нові думки приходять до нас постійно — але ми їх відкидаємо, бо не вважаємо їх розумними. Насіння (інспірація) падає на неродючий (контекстуальний) ґрунт. Іншими словами, цілком імовірно, що думка про те, що час — відносний, спадала на думку багато кому з нас у різних ситуаціях, однак лише Ейнштейн зміг цю «дурість» (іншим, думки яких циркулювали в рамках ньютонівської традиції, тобто майже всім, це точно здавалося дурістю) перетворити в конструктив, який виявився здатним продовжити попередню традицію.

Якщо скористатися прийомом порівняння зі всіма його обмеженнями, можна було б порівняти емоційну інспірацію з двигуном машини, а розум — з усіма іншими її частинами: гальмами (які приборкують енергію двигуна), кузовом (який тримає все вкупі) чи ходовою частиною (яка дає можливість самостійно рухатися в заданому напрямку, тому що двигун сам по собі рухатися вперед не може). Емоційна інспірація та розум — два полюси м’якого й затверділого (нового й включеного) враження, вони живуть у симбіозі, так само як і будь-яка машина «на ходу» не може існувати без налагодженої спільної роботи всіх її частин. Сам двигун нікуди нас не відвезе, так само й кузов без двигуна. Щоб нам захотілося розігнатися на машині, ми маємо бути впевненими, що можемо управляти й гальмами. Одна рука в долоні не плеще. Розум необхідно доповнювати (підживлювати) інспірацією, а інспірацію має коригувати (тримати землі, гальмувати) розум. Як говорить Еванс: «Знання розвивається у процесі знаходження нових концептів. Тільки як можна дізнатися, який із концептів ! важливий? ... Слава науки залежить саме від геніальності фантазії»[1001]. І як пише Вітґенштайн у передмові до свого «Трактату»: «Цю книжку, мабуть, зрозуміє тільки той, хто вже сам колись передумав висловлені в ній чи принаймні подібні до них думки»[1002].

Залізну логіку потрібно доповнювати м’якою містерією інспірації (про яку говорить Рассел)[1003]. Проте зворотно для закріплення інспірації та включення її в комунікацію нам потрібен метод. Нам необхідно, так би мовити, осідлати інспірацію методом, проте ми не можемо викликати її методом. У подальшому дослідженні ми можемо (але не повинні) зв'язати початкову інспірацію академічною методологією, але цей процес уже вторинний | це частина науки, але не вся наука. Нова система, нова інспірація, завжди створює собі правила «з нуля» і завжди, без винятків, сама. Не існує жодної апріорі методологіїнаукового дослідження. А якщо така й виникне, вона буде структивною. Немає наукового підходу до науки.