Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Собор із риштувань

Якщо ми так часто говоримо про фізику, у якій економіка вбачає свій зразок, доречно буде подивитися й на основні методологічні відмінності між обома науками. Фізика використовує абсолютно іншу логіку припущень: свої припущення вона вибудовує, мов риштування, які допоможуть закінчити будівництво, а після того, як за допомогою цих штучних направляючих та пристосувань храм буде зведено, риштування знімуть. Наприклад, вимірювання часу вільного падіння лише за висотою падіння, без урахування маси тіла чи форми об’єкта, що падає (пір’їна чи камінь), свого часу стало геніальним кроком до абстракції, яка багато що спростила. Проте в реальних розрахунках уже потрібно враховувати тертя повітря, якщо ж ми хочемо реально дізнатися, камінь чи пір’їна швидше впаде на землю. Застосовуючи формули в реальному житті, потрібно відійти від абстрактних припущень і повернутися назад на землю. Конструюючи модель, нам треба трохи відірватися від реальності, а застосовуючи цю модель на реальних умовах, потрібно знову абстрагуватися від моделі (кінець фікції, потрібно враховувати й позамодельний контекст). Необхідно прибрати риштування, щоб дізнатися, що під ними лишилося.

А от в економіці не можна прибрати риштування навіть ex post — без них уся будівля відразу ж завалиться. Тому ми будуємо собор з риштувань, який лишається всередині де-факто порожнім. Що би сталося з основним напрямом теоретичної економіки, якби раптом зникло модельне припущення про homo oeconomicus? Якщо ми знімемо наші риштування припущень, собор відразу ж завалиться — або ж з’ясується, що наш пишний кафедральний храм ніколи не існував, або ж що мова йшла про собор зі самих риштувань, майже як в історії про нове вбрання короля. Риштування — це не будівля. Про риштування (тобто інструмент, який допоможе нам дістатися до важкодоступних місць конструкції) говорить і Вітґенштейн: «Речення конструює світ за допомогою логічного риштування, а тому, коли речення правдиве, з нього можна побачити, як стоять справи з усім логічним. З хибного речення можна робити висновки»[994]. Ідеться про риштування, а не про саме будівництво. І все залежить тільки від того, як ми ці риштування використаємо. Самі ж по собі вони не мають жодного значення. Як ми вже бачили в попередньому розділі, Альфред Маршал, один із батьків новітньої економіки, вимагав спалити математику (економіку з риштувань) відразу після того, як роботу з нею було завершено.

Часто в економіці відбуваються досить неприємні речі. У моделі немає реалістичних передумов, а результати лиш складно можна протестувати, особливо якщо вони по-попперівськи сфальсифіковані[995] (наприклад, модель homo oeconomicus). Що ж у такому разі лишається економіці? Цей ефект можна дуже часто помітити на моделях, висновки яких де-факто збігаються з припущеннями (як інакше...). Припущення та аксіоми ми вибираємо відповідно до того, якого висновку хочемо дійти.