Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Після введення певного абстрактного поняття (наприклад, гравітації), яке стає загальноприйнятим, змінюється і наш світ. Після переконливого заведення абстракту наш світ починає сприйматися крізь цю призму. Філософ математики Кольман дійшов висновку, що «як раціональні, самодостатні істоти ми — не лише продукти, але також і співтворці реальності. Науковці, включно з математиками, систематично забувають про цю обумовленість своїх тверджень»[987]. Наукова теорія, модельне пояснення світу, стає невіддільною частиною «реальності» самої. Кожна теорія — це, власне, ідеологія (і термін ідеологія я тут використовую без будь-яких негативних конотацій). Іншими словами, кожна інтерпретаційна рамка формує ідеологію (яка, природно, не повинна бути політичною). Найуспішніші ідеології — це ті, існування яких ми не усвідомлюємо, не знаємо про них, а тому ми ніколи не здогадаємося почати в них сумніватися. Тому на полі боїв різних поглядів перемагає та ідея чи ідеологія, яка настільки глибоко в нас укоренилася, що здається нам «вічною».

У цьому контексті ми — довершувачі створення, аналогічно до того, як у книзі Буття Адам отримав завдання назвати тварин, і цим самим де-факто упорядкувати світ щодо відповідних (аристотелівських) категорій. Ми просто не здатні сприймати світ без інтерпретаційної рамки, в яку ми віримо (нам доводиться й долучатися до її формування). Сюди пасує приклад Вітґенштейна, який сказав, що й око, яке спостерігає за світом, лишається його частиною, хоча й не бачить самого себе. У нашому випадку око — це і є якраз інтерпретаційна рамка, крізь яку ми бачимо світ. Як говорить Девід Г’юм: «Саме на прикладі математики добре видно, що ні в світі, ані в мові не існує будь-яких наперед визначених, натуральних чи природних фактів, тобто що спершу потрібно визначитися з теорією, над якою можемо відкривати факти, що, зрештою, означає також і те, що все могло бути абсолютно інакше»[988]. Факти й «об’єктивна реальність» — fuzzy, тобто розмиті, неоднозначні, вони напрошуються на безліч різних інтерпретацій. Тому досить просто стається, що економісти, які дивляться на одні й ті ж дані й одні й ті ж статистики, зроблять абсолютно відмінні висновки.