Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Краса не в детермінізмі й не у простоті

У ХІХ столітті панував детермінізм, тобто переконання, що розвиток світу визначений його сучасним і попереднім станами. Детермінізму складно змиритися з випадковостями, йому більше імпонує пояснювати ці прояви незнанням причин цих явищ. Ньютонівська фізика — це символ такого підходу. Квантова фізика суттєво послабила детермінізм, проте він залишився міцно зафіксованим в економіці. Зображення світу як системи рівнянь з вихідними даними та віра, що якщо нам вдасться уникнути зовнішніх потрясінь, то ми зможемо описати розвиток світу до кінця віків, — типові риси більшої частини сучасної економіки.

Однак людська поведінка досить часто — непередбачувана. Тобто детермінізм лиш частково належить до економіки, і саме в цьому полягає одна із принципових відмінностей між економікою та ньютонівською фізикою. На жаль, очікування необізнаної громадськості, часто підживлювані самими ж економістами, дещо відмінні. Економіст зі всіма своїми товстими книгами, рівняннями та похідними, Нобелівськими преміями та званнями в престижних університетах повинен вміти сказати, коли скінчиться економічна криза і які засоби — ліки — призначити, щоб вона скінчилася якнайшвидше. Та тільки це велика помилка. Економіка — це все ще наука суспільна, а не природнича чи точна, хоч інколи вона саме так і поводиться. Тільки те, що ми використовуємо багато математики, не зробить з нас точних науковців (зрештою, і нумерологи теж працюють з математикою).

До речі, понад півстоліття тому — мабуть, у всезагальній ейфорії після закінчення Другої світової війни — прийшов Джон Кейнс з пророцтвом: «Недалеко той день, коли економічні проблеми відійдуть на задній план, де їм і належать бути, а наші голови й серця знову будуть вирішувати питання, які справді мають сенс, — питання життя, стосунків між людьми, творення, діяння й віри»[982]. Навіть попри неймовірне зростання багатства цей день видається нам дуже далеким. І хоч у цьому й не можна звинувачувати математику, та я переконаний, що економіка, яка — унаслідок перебільшеної уваги суто до математики — часто лишає осторонь ширший суспільно-науковий підхід до суспільства (оскільки суспільство — це не лише економіка), і вдає, що вона розуміється на економічних процесах і суспільному контексті загалом, економіка, яка прикидається, що вміє передбачати майбутнє ... саме це трактування і треба звинувачувати.