Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Ми використовуватимемо цю рамку (навіть усвідомлюючи її недоліки) аж доти, доки не вдасться когерентно вибудувати нову рамку, створити, так би мовити, «новий світ» (його нову інтерпретацію). Наприклад: упродовж кількох століть світ «поводився» гравітаційно. Абстрактне поняття «гравітації» не мало конкурентів, ніхто в ньому не сумнівався, тому що (на певному рівні необхідного спрощення») вона достатньо собі діяла. Ми запитали в реальності, чому предмети падають у напрямку до землі, і самі ж на нього відповіли терміном гравітація. І нам цієї відповіді (до певного часу) було достатньо. Словами Геґеля: «Для того, хто дивиться на цей світ крізь решето раціональності, реальність і буде раціональною»[989].

Подібні закономірності діють і в економіці. Здогадки чи гіпотези (тут необхідно наголосити, що захоплива більшість наших ввідних здогадок залишиться непроговореною) — це де-факто лиш способи мислення чи погляду на світ. Світ сам по собі, без спостерігачів — хаотичний. Коли наша здатність думати за моделями (тобто моделі в нас, а не в світі) нам допоможе дивитися на світ розумом. Конструкт (математична формула, принцип, закон), відповідно до якого світ «поводиться», полягає не в самому світі, а в нас. Саме наша думка, наша фантазія організовує світ у теорії та моделі. Кожна велика модель, система, яка визначає собі за мету стати світоглядом (пояснити, як і чому суспільство, людина чи феномен діють так, як діють), завжди залишиться лиш конструктом, кутом зору, думкою. Кожна теорія — це більше чи менше корисна фікція, або ж, якщо хочете, історія, міф. І ми не знаємо, чи цей міф правдивий (наші здогадки — не реальні), але все одно віримо, що нам ця теорія скаже щось правдиве про світ навколо нас.