Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Також у травні ЦК ВКП(б) та РНК СРСР спільно видали директиву «Про припинення масового виселення селян, впорядкування здійснення арештів та розвантаження місць ув’язнення». Цей таємний документ надіслали всім партійним керівникам та ОГПУ судам і прокуратурі. Директива відображала рішення «припинити, як правило, застосування масових виселень та гострих форм репресій на селі» та зробити режим у сільській місцевості менш жорстоким. Таке рішення мало прагматичні причини: на момент прийняття директиви під арештом у СРСР перебувало 800 000 людей, тюрми та табори були переповнені, держава ледве могла впоратися з такою кількістю в’язнів. Отже, режим визнав, що для збору врожаю були потрібні люди. Директива також сигналізувала про завершення жорстокого поводження із селянами, а саме — кінець політики вилучення продовольства.[1080]
Як і в попередні роки, наприкінці літа 1933 року проходила кампанія державних заготівель. Як і в минулому, плани не виконували, але цього року порівняно з попереднім, обговорювали плани стримано. У жовтні 1933 року генеральний секретар ЦК КП(б)У Станіслав Косіор написав Сталіну про добрий врожай, і вказав на його «покращення», порівняно з попередніми роками. Однак він також зізнався в існуванні «проблем». Врожайність так і залишилась низькою.[1081] До того ж Косіор попросив зменшити план хлібозаготівель для України.
18 жовтня 1933 року Політбюро в Москві задовольнило його прохання. План для України в 1934 році зменшили на 415 000 тонн. Через кілька тижнів Косіор і Постишев, сталінський посланець й очільник Харківського обкому, зустрілися з більшовицьким лідером — цього разу в його розкішному особистому вагоні, де він підтвердив додаткове зниження на 500 000 тонн частки України в хлібозаготівлях. Хоча від республіки все ще вимагали здати велику кількість зерна державі, зміна у ставленні до неї була важливою.
У відповідь на ці поступки українські комуністи також змінили свою риторику. У численних промовах і статтях вони виступали за непримиренну боротьбу радянської влади з «націоналізмом», який відтепер став причиною всіх «помилок» у сільськогосподарській політиці. У листопаді на пленумі Косіор повідомив, що «в деяких республіках СРСР, зокрема в Україні, на ґрунті відчайдушного спротиву куркуля нашому переможному соціалістичному наступу головну небезпеку становить помітне зростання місцевого націоналізму».
Проте таке визнання «помилок» не було достатньо переконливим для більшовицького лідера. Сталін особисто відредагував промову і для більшого ефекту наголосив на таких моментах: «У деяких республіках СРСР, особливо в Україні, в даний момент головну небезпеку становить український націоналізм, що змикається з імперіалістичними інтервентами».[1082] Сталін ще раз актуалізував цей аргумент у січні 1934 року на XVII партійному форумі, що увійшов в історію як «з’їзд переможців». У прикінцевому слові своєї довгої промови, котра викликала бурхливі оплески присутніх, Сталін ознаменував завершення найжахливішого в радянській історії голоду гострою критикою націоналізму:
... Слід відзначити, що пережитки капіталізму в свідомості людей набагато тривкіші в царині національного питання, ніж у будь-якій іншій сфері. Вони більш тривкі через те, що мають можливість добре заховатися в національному вбранні...
Ухил до націоналізму відображає спроби «своєї», «національної» буржуазії підірвати радянський лад та відновити капіталізм... Це — відхід від ленінського інтернаціоналізму... [Бурхливі оплески][1083]
На цьому ж з’їзді Постишев, «другий перший секретар» ЦК КП(б)У поклав на республіканську парторганізацію повну відповідальність за «грубі помилки та промахи» в українському сільському господарстві, звинувативши ще й націоналізм, контрреволюціонерів та невидимі іноземні сили, але при цьому так і не згадав про голод:
КП(б)У не врахувала усіх особливостей класової боротьби в Україні та своєрідності внутрішньопартійної обстановки в КП(б)У Що це за особливості?
Перша особливість полягає в тому, що на Україні класовий ворог маскує свою підривну діяльність проти соціалістичного будівництва націоналістичним прапором і шовіністичними лозунгами.
Друга особливість — та, що український куркуль пройшов добру школу боротьби проти радянської влади, адже в Україні Громадянська війна була особливо запеклою та довготривалою, через те, що в республіці політичний бандитизм хазяйнував особливо довго.
1080
РДАСПІ, 17/163/981, 229–38, в кн. Данилов та ін., ред., Трагедия советской деревни, 952–7.
1081
Валерій Васильєв, “Особливості політики керівництва ВКП(б) у сільському господарстві УСРР (кінець 1933–1934)”, Український селянин: праці Науково-дослідного інституту селянства 10 (2006), 342–348.
1082
Г. Єфименко, Л. Якубова, “Національні відносини в радянській Україні (1923–1938 рр.)”, Національне питання в Україні XX — початку XXI cm.: історичні нариси, В. М. Литвин, ред. (Київ: Ніка-Центр, Національна академія наук України, 2012), 209–27.
1083
Сталин, Труды, том 13, 268–70, цит. Klid and Motyl, The Holodomor Reader, 265–6.