Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 138 139 140 141 142 143 144 145 146 ... 191
Перейти на страницу:

Ці жінки вижили, але водночас втратили частину себе. Речі, які вони могли успадкувати від своєї матері, що поєднали б їх з минулим, персні та ювелірні прикраси, котрі вони могли б носити самі або подарувати своїм дітям чи онукам, — усе це було втрачено назавжди. Історія, культура, неперервність передачі сімейних реліквій та власне ідентичність також були зруйновані голодом — їх довелося принести в жертву, щоб вижити.

13

Наслідки

Вже половіє жито, В нього ж сторчма волосся: Адже до хліба дожити Небагатьом вдалося. Ночі, пекельні ночі! Він не засне до ранку... Потім приходить мати І промовляє з болем: — Сину, пора вставати. Сонце зійшло над полем. Нам не лежиться в могилі, Мертвим не до спочинку: Хто ж колосочки милі В полі догляне, синку?
Микола Руденко, «Хрест», 1976[1066]

Навесні в українському селі усіма барвами вирує життя: садки вкриті білим вишневим цвітом, заквітчані червоними тюльпанами, повсюдно пробивається молода зелена трава, а в полі чорніє родюча земля. Лише годину їзди від Києва й села мають настільки провінційний вигляд, що дуже непросто уявити їх свідками великих історичних подій. Дороги густо встелені вибоїнами та калюжами, деякі хиткі підсобні будівлі і досі вкриті солом’яними стріхами. Біля кожного будинку є город, можна побачити вулики, курей, а сараї — повні реманенту.

Саме навесні 1933 року голод в Україні досяг свого апогею. І все ж таки відгомін історії не можна не помітити — достатньо лишень придивитися: широкі поля колись належали колгоспам, а біля порослих чагарником кладовищ стоять пам’ятники жертвам голоду, встановлені вже після розпаду СРСР. На околиці села Вінницькі Стави Київської області, де закінчуються хати й починаються безмежні поля, мешканці села спорудили пам’ятник жертвам голоду. Через хрест, вирізаний в центрі чорної гранітної плити, скільки сягає око, стелиться пшеничне поле, а на самому пам’ятнику напис: «В пам’ять жертвам Голодомору 1932–1933 рр.». У сусідніх Гребінках на місці масового поховання жертв голоду в 1933 році височіє курган з хрестом. Спочатку про це поховання ніби забули, але в 1990 році впорядкували та встановили хрест.

На північ, у селі Барахти, неможливо обминути меморіал: велика скульптура скорботної матері стоїть на перехресті в центрі села. Поряд зі скульптурою на чорних гранітних дошках викарбувано список жертв. Цей перелік розкриває страшну правду та водночас і приховує її. Прізвища повторюються — свідчення того, що від голоду вимирали цілі родини. Але імена часто пропущено, бо інколи померлих просто не встигали записувати або їхні імена вже забули:

Бондар Оверко

Бондар Йосип

Бондар Марія

Бондар 2 дітей

Пропущені імена вказують на глибшу проблему. Навіть за найкращих умов було б дуже важко порахувати всіх чоловіків і жінок, які померли при дорозі, біля залізничних станцій або на вулицях міст. Районні органи реєстрації не змогли б взяти до уваги й зробити підрахунок усіх, хто поїхав або втік, чи навіть дізнатися про дітей, котрі якимось дивом вижили в сиротинці далеко від дому. До всього й система політичного устрою більш ніж ускладнила цю справу. Хоча підрахунок померлих вели і в 1933 році, режим (як буде пояснено в наступному розділі) згодом змінив записи про смерть від голоду по всій Україні. Це було зроблено з метою приховати сам факт голоду, а в 1937 році згорнули цілий перепис населення саме через ті показники, котрі він оприявнив.

Через усі ці причини підрахунки чисельності померлих різняться: від десятків тисяч до двох, семи чи навіть десяти мільйонів. Проте в останні роки команда українських демографів проаналізувала всі цифри, що подавали з районів та областей до Харкова та Москви, й запропонувала кращі відповіді.[1067] Виходячи з того, що «причини смерті на деяких свідоцтвах фальсифікували, але кількість зареєстрованих смертей ніхто не змінював», вони спробували встановити вірогідну цифру «надсмертності», що означає число людей, які померли понад очікувану кількість померлих в цей період. Демографи також врахували «дефіцит народження», тобто кількість народжень, котрі через голод не відбулися порівняно з тим, що очікували.[1068] Завдяки їхній копіткій праці, зараз узгодженими є дві цифри: 3,9 мільйона загиблих, або прямих втрат, і 0,6 мільйона ненароджених, або непрямих втрат. Разом це становить 4,5 мільйони життів. Ці цифри включають усіх жертв, незалежно від того, де вони померли — біля дороги, у в’язниці, в сиротинцях, братських могилах біля станцій — і базуються на кількості людей, котрі жили в Україні до і після голоду.

вернуться

1066

Mykola Rudenko, “The Cross”, trans. Marco Carynnyk, in Wasyl Hryshko, The Ukrainian Holocaust of 1933 (Toronto: Bahriany Foundation, 1983), 135–6.

вернуться

1067

Дослідницький проект Олега Воловини про демографічні втрати внаслідок Голодомору 1932–1933 років у Радянському Союзі, зокрема в Україні та Росії, реалізується за участі Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України та Українського наукового інституту Гарвардського університету, за підтримки Програми імені Фулбрайта.

вернуться

1068

Олег Воловина, лист до авторки, 29 квітня 2017 р.

1 ... 138 139 140 141 142 143 144 145 146 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)