Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Нові статистичні методи також розкривають цікаві факти про цей же період у Росії. Вони свідчать, що порівняно з Україною населення в РСФРР голод охопив набагато менше: «надсмертність» у сільській місцевості тут становила тільки 3 відсотки, у той час як в Україні ця цифра була 14,9 відсотка. Лише кілька регіонів у Росії голодували так само, як українці: регіон поволзьких німців, Саратов, Краснодар, Північний Кавказ — усі вони мали високий рівень смертності в першій половині 1933 року (що демонструвало «реальне втілення» політичних рішень, які було прийнято тієї зими). Навіть у цих випадках загальний рівень «надсмертності» був меншим, ніж у найгірших регіонах України.[1072]

Загальна статистика не може розповісти про все. Наприклад, вона не відтворить історію голоду окремих груп в Україні, про які не збереглося записів. З особистих історій ми знаємо, наприклад, що етнічні німці потерпали від голоду в Україні та Поволжі, й деякі з них отримували продовольчу й грошову допомогу від німців з-за кордону. Німецький консул у Києві з 1933 по 1936 рік Андор Хенке провів кілька перших місяців своєї роботи в Україні, намагаючись роздобути їжу для німецької меншини, незважаючи на те, що «партійні керівники та радянські установи апріорі вороже налаштовані до надання допомоги». Він порадив етнічним німцям були обережними й утриматися від візитів до консульства, аби зайвий раз не привертати уваги, а сам тим часом продовжував спілкуватися з ними поштою.[1073] Так само є історії про сільських євреїв, які краще пережили голод, адже більшість з них не займались сільським господарством і не стали жертвами розкуркулення чи колективізації. Євреї, німці, поляки мали ще одну перевагу. Їх не вважали частиною українського національного руху, і через це вони не стали мішенню для репресій 1932–1933 років, а зазнали переслідувань кількома роками пізніше.

Статистика виявляє особливості голоду в різних регіонах України. У минулому, починаючи з XIX століття чи навіть ще раніше, посухи та голод періодично торкались східних та південних регіонів — власне до степової зони, адже тут добробут безпосередньо залежав від зерна. Так сталося в 1921–1923 роках і меншою мірою в 1928–1929 роках. Аналогічна ситуація повторилася в повоєнному голоді 1946–1947 років. Проте в 1932–1933 роках найбільша смертність була в Київській та Харківській областях, де селяни традиційно вирощували широкий перелік культур, включаючи буряки, картоплю та інші овочі, і на цих землях голод був історичною рідкістю. У Київській області рівень смертності під час 1932–1933 років був на 23 відсотки вищим, у Харківській — на 24 відсотки, порівняно з роками, коли не було Голодомору. У Вінницькій та АМСРР ця цифра становила 13 відсотків, відповідно в Дніпропетровській та Одеській — 13 і 14 відсотків. Натомість у Донецькій області рівень смертності під час голоду був вищим тільки на 9 відсотків.