Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Коли голод став ще лютішим, дехто пробував шукати золота в інших місцях. Упродовж століть українців хоронили з найціннішими речами: коштовностями, зброєю та хрестами. Декого голод позбавив і поваги до померлих, тому чимало старих цвинтарів було пограбовано, спочатку тільки вночі, але зрештою і вдень. Позаяк кладовища уособлювали «християнську традицію» («релігійність»), тому радянська влада далеко не завжди зупиняла крадіжки, а в деяких місцях посадовці самі їх організували.[1055]
Водночас радянський режим почав використовувати магазини «Торгзін» для припливу іноземної валюти. Друзям і родичам радянських громадян дозволили переказувати кошти з-за кордону. Отримані гроші адресати відразу обмінювали на продукти. У наступні роки контакти з іноземцями заборонили й підтримувати їх було небезпечно, навіть смертельно небезпечно. Однак в 1932–1933 роках бажання режиму одержати якомога більше твердої валюти було настільки сильним, що навіть людям, котрі проживали за межами СРСР, дозволили відправляти «продовольчі перекази» своїм родичам, які потерпали від голоду.[1056] Тим, кому пощастило щось отримати, доводилось повертати державі 25 відсотків від загальної вартості, а іноді — навіть половину. Людям видавали купони, які дозволяли купувати їжу в «Торгзіні». Перекази надходили з Німеччини, Польщі, Литви, Франції, Великої Британії та передусім зі Сполучених Штатів.[1057] Етнічні німці в Україні і Поволжі розпочали кампанії листування зі своїми одновірцями (менонітами, баптистами та католиками) за кордоном. У листах вони благали про їжу. Крихітна допомога могла мати величезний вплив. Олександра Радченко, вчителька в Харківській області, отримала грошовий переказ у три долари. За них її чоловік купив у «Торгзіні» «борошна, пшеничної крупи 6 кг, цукру 2 кг, рису 3 або 4 кг і манної крупи 1 кг. Яка це величезна допомога для нас...».[1058]
Незважаючи на те, що «Торгзін» рятував життя, це спричинило загальну озлобленість. Багато людей чудово розуміли призначення таких магазинів за тогочасних обставин: вони існували, щоб грабувати селян, які страждали від голоду, й забирати все, що ще в них залишилося від колишніх статків. В Одесі інформатор повідомив ДПУ про почуту розмову двох викладачів про те, що багатство селян могло бути метою самого голоду: «Вони створили голод, щоб “Торгзін” отримав більше золота і срібла».[1059] Полтавські селяни жартівливо розшифровували «ТОРГСИН», як «Товарищи, революция гибнет, Сталин истребляет народ! [Товариші, революція гине, Сталін знищує народ!]»[1060] Протестувати проти системи експлуатації, здійснюваної «Торгзіном», було неможливо, хіба що анонімно. Коли співробітники одного магазину «Торгзін» вранці прийшли на роботу, то побачили на дверях крамниці плакат: «Сталін — кат».[1061]
І все ж чимало сімей вижили завдяки тому, що вони продали свої речі в «Торгзіні». «За золото ми купили кукурудзи», — згадував один із тих, хто залишився в живих.[1062] Родина Павла Чорного продала срібні медалі прадідів від часів російської війни на Кавказі в 1830-х роках.[1063] Інша жінка пам’ятала, що в її матері «були деякі золоті речі з дореволюційних часів: у неї був золотий годинник мого батька, кілька перснів тощо. Отже, час від часу вона йшла до “Торгзіна”... За срібло та золото мама отримувала кашу, картоплю або борошно. Всі ці продукти вона змішувала з різними травами і давала нам їсти раз на день. Таким чином, ми вижили».[1064] Ще одна жінка згадувала, як її матір обмінювала сережки та обручки на борошно, спідниці та сорочки на буряк та зерно, а також посаг — «полотно, вишивані рушники» — на висівки чи просо.[1065]
1055
TetianaYevsieieva, “The Activities of Ukraine’s Union of Militant Atheists during the Period of All-Out Collectivization, 1929–1933”, trans. Marta Olynyk. Key Articles on the Holodomor Translated from Ukrainian into English. Holodomor Research and Education Consortium.
1056
Осокина, Золото для индустриализации, 151–3.
1057
Осокина, Золото для индустриализации, 162–3.
1058
Щоденник Олександри Радченко, Klid and Motyl, The Holodomor Reader, 182.
1059
ГДА СБУ 13/40/ — (1932), 167–73, в кн. Bojko and Bednarek, Holodomor, 91.
1060
Свідчення Ігоря Васильовича Бугаєвича, в кн. Коваленко, Маняк, упоряд., 33-й: Голод, 454.
1061
Свідчення Григорія Павловича Новикова, 33-й: Голод, 530.
1062
“Schedule A, vol. 32, Case 91/(NY) 1124 (Interviewer M. S., Type A4) Female, 56, Great Russian, Stenographer”, 1–3 June 1951, Harvard Project on the Soviet Social System, Slavic Division, Widener Library, Harvard University, 65.
1063
Свідчення Павла Феодосійовича Чорного, в кн. Мицик, упоряд.. Український голокост, том 1, 92.
1064
“Schedule A.”, vol. 36, Case 333 (NY) 1582 (interviewer J. F., type A4). Male, 29, Ukrainian, student and worker. Harvard Project on the Soviet Social System, Slavic Division, Widener Library, Harvard University, 26.
1065
Кісь, “Пережити смерть”, 53.