Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
«Дні Каролін» означали, що час вдягнути щось новеньке. Сьогодні це був новий жилет та штани, які він придбав на щорічному розпродажі у «Wilkes Bashford». Пурпурово-бежевий жилет із цупкої тканини ідеально пасував до рожевої сорочки й коричневих штанів у ялинку. Ернест подумав, що його не варто ховати під піджаком. Він повісить піджак на спинку крісла й залишиться у сорочці, краватці та жилеті. Ернест подивився на себе в дзеркало. Авжеж, непогано — досить сміливо, але не виклично.
Ернестові подобалося спостерігати за Каролін: вона граційно заходила до кабінету і, перш ніж сісти, підсовувалася ближче; він обожнював сексуальний шурхіт панчіх, який чувся щоразу, як вона схрещувала ноги. Йому подобалася перша мить їхньої зустрічі, коли вони дивилися одне на одного, перш ніж розпочати роботу. Та найбільше Ернестові імпонувало те, що Каролін його обожнювала, вона постійно розповідала, як мастурбує, фантазуючи про нього — і ці фантазії збагачувалися новими подробицями, вони дедалі більше його збуджували. Сеанс завжди видавався надто коротким, а коли він добігав кінця, Ернест зазвичай кидався до вікна, аби побачити, як Каролін спускається сходами. Після двох останніх сеансів він помітив дещо незвичайне: імовірно, вона взула кросівки в приймальні, бо Ернест побачив, як вона вибігає з будівлі й біжить уздовж Сакраменто-стрит!
Чарівна жінка! Господи, чому вони не познайомилися на тій презентації у книжковій крамниці замість того, щоб бути психотерапевтом і пацієнткою! Ернестові подобалося все: її гострий розум і наполегливість, вогники в очах, пружна хода та гнучке тіло, гладенькі візерунчасті панчохи, те, як вона легко й невимушено говорила про секс — її бажання, мастурбація, коханці на одну ніч.
Водночас його вабила і вразливість Каролін. На перший погляд, це була досить жорстка й непохитна жінка (імовірно, на це вплинула її робота в суді), але за умов тактовного заохочення вона не відмовлялася досліджувати свої вразливі місця. Скажімо, страх передати негативне ставлення до чоловіків своїй доньці, переживання через зраду батька, жаль із приводу смерті матері й нарешті відчай, бо ж вона потрапила у пастку через чоловіка, якого зневажала.
Попри те, що Ернеста страшенно вабило до Каролін, він незмінно дотримувався стандартів психотерапії та повсякчас стежив за своєю поведінкою. На його думку, психотерапія була ефективною. Він мав велике бажання допомогти цій пацієнтці, тож завжди залишався максимально зосередженим і повсякчас звертав її увагу на важливі інсайти. Скажімо, нещодавно Каролін довелося усвідомити наслідки гіркоти та образи, що супроводжували її протягом усього життя, а також те, що вона навіть не припускала, що можна жити по-іншому.
Щоразу, коли Каролін намагалася відволікти його увагу від психотерапевтичного процесу (а це траплялося на кожному сеансі, коли вона починала цікавитися його особистим життям або благала про фізичний контакт), Ернест рішуче чинив їй опір. Можливо, подеколи навіть занадто рішуче, зокрема під час минулого сеансу на її прохання посидіти разом на кушетці він відповів порцією екзистенційної шокової терапії. Ернест провів на папері лінію і рисками позначив на ній день народження Каролін та день її смерті. Він простягнув їй аркуш і попросив поставити позначку там, де вона перебуває зараз. А тоді запропонував поміркувати на цим протягом кількох хвилин.
Ернест використовував цей інструмент і з іншими пацієнтами, але йому ще ніколи не вдавалося отримати таку потужну реакцію. Каролін поставила хрестик — три чверті її життя вже проминули. Кілька хвилин вона мовчки на нього витріщалася, відтак зауважила: «Життя таке коротке» й розридалася. Ернест хотів, щоб вона продовжувала говорити, але жінка тільки заперечно хитала головою, повторюючи: