Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Я не знаю. Я й гадки не маю, чому плачу.
— Гадаю, мені відома причина ваших сліз, Каролін. Ви плачете через усе те непрожите життя, що завмерло у вас всередині. Сподіваюся, що в результаті нашої співпраці нам вдасться вивільнити якусь його частину.
Почувши це, Каролін ще сильніше розплакалася, а тоді знову вибігла з офісу, не обійнявши його на прощання.
Ернесту завжди подобалися ці обійми, вони перетворилися на невід’ємну складову сеансу. Попри це, він уперто ухилявся від усіх пропозицій Каролін щодо фізичного контакту, окрім її прохань подеколи посидіти з нею на кушетці. Зазвичай Ернест припиняв ці ритуали вже за кілька хвилин чи навіть раніше, якщо Каролін присувалася надто близько або ж його охоплювало збудження.
Однак Ернест не міг не помічати тривожних сигналів, що надходили зсередини. Він усвідомив, що його хвилювання у «дні Каролін» було так само зловісним, як і те, що вона проникла в його фантазії, зокрема й мастурбаційні. Але найбільш загрозливим він вважав той факт, що місцем «втілення» фантазій завжди був його кабінет. Він отримував невимовне задоволення, уявляючи, як Каролін сидить навпроти нього в кабінеті й розповідає про свої проблеми, а він манить її до себе пальцем і пропонує сісти до нього на коліна. Вона не припиняє говорити, тоді як Ернест повільно розстібає ґудзики на її блузці, бюстгальтер, пестить і цілує груди, ніжно знімає панчохи і поволі спускається на підлогу разом із нею. Вона продовжує говорити з ним як пацієнтка з психотерапевтом, а він тим часом із насолодою входить у неї й починає неквапно рухатися, наближаючись до жаданого оргазму.
Ці фантазії збуджували й водночас були огидними — вони підривали фундамент служіння людям, якому він присвятив усе своє життя. Ернест чудово усвідомлював, що сексуальний потяг до Каролін підігрівало відчуття влади над нею, те, що така психотерапевтична ситуація була неприпустимою. Руйнування сексуальних табу завжди збуджувало. Хіба ж сто років тому Фройд не зауважував, що табу не знадобилися б, якби заборонена поведінка не перетворювалася на джерело спокуси. Та навіть абсолютне усвідомлення джерела спокуси в його фантазіях жодним чином не применшувало їхню силу та принадність.
Ернест розумів: він потребує допомоги. Для початку він знову вирішив звернутися до професійної літератури з еротичного перенесення — і знайшов у цих працях більше корисної інформації, аніж можна було сподіватися. По-перше, його неабияк заспокоїв той факт, що з подібною проблемою стикалися цілі покоління психотерапевтів. Як і Ернест, більшість із них дотримувалися думки, що в психотерапії не варто уникати еротичного матеріалу, як не варто й ставитися до нього з несхваленням чи засудженням, бо тоді ці думки застрягнуть у підсвідомості й пацієнтка відчуватиме, що її фантазії є небезпечними й деструктивними. Фройд наполягав на тому, що еротичне перенесення є джерелом цінної інформації. Він навіть дібрав вишукану метафору: відмова досліджувати еротичне перенесення подібна до спіритичного сеансу, під час якого духа відпускають назад, ні про що не запитуючи.
Ернест трохи прийшов до тями, дізнавшись, що більшість психотерапевтів, які мали стосунки з пацієнтками, стверджували, що вони пропонували їм виключно любов. «Насправді це не любов, — зауважували численні спеціалісти, — а одна з форм сексуального насильства». Подібно до нього, більшість психотерапевтів, які мали стосунки з пацієнтками, вважали, що це жорстоко — позбавляти сексу пацієнтку, яка так цього хотіла й потребувала!
Інші автори припускали, що інтенсивне еротичне перенесення не триватиме довго, якщо психотерапевт цьому не сприятиме — звісно, несвідомо. Відомий психоаналітик радив проаналізувати своє сексуальне життя й переконатися, що «бюджет лібідо й нарцисизму є задовільним». На думку Ернеста, порада була слушною, тож він вирішив скористатися нею, відновивши стосунки зі своєю давньою знайомою Маршою. Їхні стосунки не були надто пристрасними, однак у сексуальному плані вони цілком задовольняли одне одного.
Ернеста турбувала ідея «несвідомого сприяння». Цілком імовірно, що він певним чином повідомляє Каролін про свої хтиві думки, і це її спантеличує, адже вона отримує абсолютно протилежні вербальні й невербальні сигнали.