Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Ви сказали, що це «останнє прохання»? — уточнив Маршал.
— Точно! На цьому ваша робота закінчується. Далі все залежатиме виключно від мене — я маю взяти інформацію до уваги, проаналізувати її та використовувати в майбутньому. Після «Avocado Joe’s» ви вільні, бо зробили все можливе, що міг зробити мозкоправ.
— А… ем-м-м… ми могли б це якось зафіксувати? — У голові Маршала шалено крутилися коліщатка. Лист від Шеллі з підтвердженням ефективності його роботи міг би його врятувати: Маршал негайно надіслав би його факсом Сандерленду.
— Це ви про щось на кшталт листа з моїм підписом, у якому йшлося б про ефективність курсу лікування?
— Авжеж, щось таке. Неформальний текст — виключно для нас із вами, де йшлося б про те, що я успішно вас вилікував і всі симптоми зникли, — мовив Маршал.
Шеллі завагався — у його голові теж роїлися численні думки.
— Доку, я міг би на це пристати… якщо натомість ви дасте мені листа, в якому зазначите, що задоволені моїми результатами. Це може стати в пригоді, коли я лікуватиму свої «шлюбні рани».
— Гаразд, час підбити підсумки, — мовив Маршал. — Я їду з вами до «Avocado Joe’s» і протягом двох годин спостерігаю за вашою грою. Відтак ми обмінюємося листами і наша співпраця завершується. Згодні? Потиснемо руки? — Маршал простягнув Шеллі свою долоню.
— Це може тривати дві з половиною години: мені знадобиться трохи часу, щоб підготувати вас до гри, а коли вона закінчиться, ви поділитеся своїми спостереженнями.
— Гаразд. Тоді розраховуймо на дві з половиною години.
Вони потисли один одному руки.
— Отже, — мовив Маршал, — о котрій ми маємо бути в «Avocado Joe’s»?
— Пропоную сьогодні о восьмій. Завтра ми з Віллі їдемо до Ла-Кости, де пробудемо цілий тиждень.
— Сьогодні не вийде. Маю консультацію з одним із студентів.
— Шкода, мені так хотілося якнайшвидше взятися до справи! А скасувати не вийде?
— Це неможливо. Я пообіцяв.
— Гаразд. За тиждень я повернуся, тож як щодо наступної п’ятниці о восьмій вечора? Зустрінемося в ресторані «Avocado Joe’s».
Маршал кивнув. А коли Шеллі нарешті пішов, він повалився у своє крісло, відчуваючи неабияке полегшення. «Дивовижно! Як це сталося?» — гадав він. Аж не віриться, що він, один із провідних світових аналітиків, відчуває полегшення й не може дочекатися зустрічі з пацієнтом в «Avocado Joe’s»!
Він почув, що в двері постукали, — повернувся Шеллі, який знову вмостився у своєму кріслі.
— Забув вам дещо сказати, доку. За правилами «Avocado Joe’s», ніхто не може просто стояти і спостерігати за гравцями. Вам доведеться зіграти зі мною. Ось, я дещо вам приніс.
Він простягнув йому книжку, на обкладинці якої зазначалося: «Техаський голдем:[26] Грай, як техасець».
— Не хвилюйтеся, доку, — мовив Шеллі, помітивши, що Маршала добряче вжахнула така перспектива. — Це дуже проста гра. Дві закриті карти і п’ять відкритих — спільних. У книжці є всі необхідні пояснення. А наступного тижня перед грою я розповім вам про все, що ви маєте знати. Вам треба буде «зливатися» після кожної роздачі — простіше кажучи, програвати. Багато грошей не втратите.
— Ви серйозно? Я маю грати?
— Знаєте, доку, я, мабуть, розділю з вами ваш програш. А якщо вам трапиться гарна рука, залишайтеся у грі й піднімайте ставки — усе, що вдасться виграти, покладете у свій гаманець. Та спочатку прочитайте книжку, а коли зустрінемося, я поясню детальніше. Поміркуйте, це ж вигідна угода!
Маршал дивився, як Шеллі підвівся й пішов до дверей. Проходячи повз оранжеву кулю, він зупинився, щоб її погладити.
«Вигідна, авжеж! — думав Маршал. — Вигідна угода — це коли я побачу тебе востаннє і більше ніколи не чутиму про подібні угоди».
Розділ 19
Працюючи з Керол, Ернестові доводилося добряче пітніти — цілими тижнями, сеанс за сеансом. Їхні зустрічі були просякнуті еротичним напруженням, і, попри те що Ернест докладав усіх зусиль, аби тримати оборону, Керол потроху руйнувала його мури. Вони зустрічалися двічі на тиждень, однак Керол і гадки не мала, що він думає про неї не тільки протягом п’ятдесятихвилинного сеансу. У дні її сеансів Ернест прокидався з відчуттям, що йому страшенно хочеться побачити свою пацієнтку. Він уявляв її обличчя у дзеркалі, немовби вона спостерігала за тим, як він енергійно голить щоки. Ернест намагався голитися дуже ретельно, а потому щедро бризкав на себе одеколоном «Royall Lime».
«Дні Каролін» вимагали й ошатнішого вбрання. Він завчасно готував ідеально випрасувані штани, свіжі яскраві сорочки та найелегантніші краватки. Кілька тижнів тому Каролін запропонувала йому одну з Вейнових краваток — сказала, що чоловік надто хворий, аби ходити на якісь зустрічі, а оскільки в їхній новій квартирі бракувало місця для зберігання одягу, вона вирішила позбутися частини його гардеробу. Звісно, Ернест відмовився від такого подарунка, і Каролін це дуже роздратувало. Вона цілісіньку годину намагалася його переконати, що це абсолютно нормально. Однак наступного ранку, готуючись до робочого дня, Ернест відчув, що йому страшенно хочеться отримати ту краватку. Це була вишукана річ: японський візерунок із крихітних мерехтливих квіточок, у центрі якого розкошувала яскраво-зелена переливчаста квітка. Ернест залюбки придбав би таку краватку й шукав щось подібне в крамницях, але марно — то був справжній ексклюзив. Подеколи він міркував про те, щоб розпитати Каролін, де вони її знайшли. Можливо, якщо вона знову запропонує йому такий подарунок, він скаже, що наприкінці терапії, через кілька років, подібний жест не здаватиметься недоречним.
26
Різновид покеру.