Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Ральф — то Ральф, а я — це я. Каролін, у нас майже не лишилося часу, тож нам доведеться продовжити цю дискусію на наступному сеансі. — Ернест підвівся, що свідчило про закінчення сеансу. — Та дозвольте наостанок поділитися одним спостереженням. Сподіваюся, що наступного разу ви почнете шукати способи використання того, що я можу вам запропонувати, а не намагатиметеся пробити мій захисний мур.
Обіймаючи Ернеста на прощання, Керол мовила:
— Я теж хочу вам дещо сказати, Ернесте. Ви настільки наполегливо переконували мене в тому, що я не повинна обирати шлях своєї матері, не повинна знімати з себе відповідальність за своє життя. І сьогодні я спробувала втілити це на практиці, я намагаюся виправити у своєму житті хоча б щось. Я бачу, що саме (а головне, кого) я потребую у своєму житті, й намагаюся «зловити момент». Ви порадили мені жити так, щоб уникнути майбутніх розчарувань, — саме це я й роблю.
На це Ернест не зміг нічого відповісти.
Розділ 18
Маючи вільну годину, Маршал вийшов на веранду, аби насолодитися красою свого бонсаю. То був цілий гайок — дев’ять крихітних і неймовірно гарних кленів, чиї яскраво-червоні листочки вже намагалися вирватися з бруньок. Він пересадив їх минулого тижня. За допомогою палички акуратно струсив ґрунт із корінців дерев, а потім висадив їх у великий блакитний горщик за традиційною схемою, що передбачала дві неоднакові групки: шість і три дерев, а між ними — крихітний сіро-рожевий камінчик, привезений із Японії. Маршал помітив, що одне деревце у більшій групі почало хилитися — це означало, що вже за місяць воно почне заважати своєму сусідові. А тому відрізав шматок мідного дроту завдовжки шість дюймів та обережно обмотав ним стовбур непокірного деревця, намагаючись його випростати. Раз на кілька днів він трохи послаблюватиме дріт, а через п’ять-шість місяців його доведеться зняти, аби не пошкодити стовбур прекрасного клена. О, якби ж то й у психотерапії все було так просто!
Раніше він попросив би свою дружину подбати про клена-мандрівника, однак на вихідних вони з Ширлі добряче посварилися і вже три дні не розмовляли. Ця сварка була одним із симптомів їхнього відчуження, що наростало роками.
Маршал гадав, що все почалося кілька років тому, коли Ширлі записалася на свої перші курси з ікебани. Вона віддавалася цьому мистецтву з усією пристрастю та мала неабиякі здібності до створення композицій. Звісно, Маршал не міг оцінити її майстерність, бо нічого не знав про ікебану й навіть не мав наміру дізнаватися, однак у кімнаті Ширлі було чимало нагород та стрічок, які вона здобувала на конкурсах.
Невдовзі все життя його дружини зосередилося навколо ікебани. Вона товаришувала виключно з фанатами цього мистецтва, тоді як спільних тем із Маршалом у них ставало дедалі менше. А найгірше було те, що її вісімдесятирічний викладач, перед яким вона просто-таки схилялася, порадив їй практикувати буддійську медитацію — віпасану, і невдовзі нове захоплення почало вимагати від неї чимало часу й зусиль.
Три роки тому Маршал так почав перейматися впливом ікебани й віпасани (про останню він теж не бажав нічого знати) на їхній шлюб, що вмовив Ширлі вступити до аспірантури факультету клінічної психології. Він сподівався, що спільні інтереси зможуть їх зблизити. А ще сподівався, що, коли вони працюватимуть в одній галузі, вона нарешті зможе оцінити його професійну майстерність. Невдовзі він уже радитиме пацієнтам звертатися до Ширлі — Маршала неабияк гріла думка про те, що їхні прибутки зростуть.
Але не так сталося, як гадалося. Ширлі таки вступила до аспірантури, однак від своїх хобі не відмовилася. Навчання в аспірантурі, колекціонування та підготовка квіткових композицій, медитації в центрі дзен-буддизму… на Маршала в неї просто не залишалося часу. Ба більше — три дні тому вона його просто-таки приголомшила: темою її докторської дисертації, підготовка якої перебувала на фінальному етапі, було дослідження ефективності мистецтва ікебани під час лікування панічних розладів.
— Ідеально, — кинув Маршал. — Хіба можна було підтримати мою кандидатуру на посаду керівника Інституту психоаналізу в кращий спосіб? Дружина-дивачка презентує дивакувату квіткову психотерапію!
Опісля вони майже не спілкувалися. Ширлі поверталася додому тільки на ніч, і вони спали в окремих кімнатах. Їхнє сексуальне життя завмерло ще багато місяців тому. А тепер заколот почався і на кухні: уже кілька вечорів Маршал знаходив на кухонному столі чергову квіткову композицію.