Поштова лихоманка

Маструм Ридикуль, Архіректор Невидної академії, поклав кий на згин великого пальця й акуратно прицілився. 

Біла куля вдарила червону кулю, і та повільно вкотилася в лузу. Це було важче, ніж можна було би подумати, оскільки більше половини більярдного столу служило Архіректорові шухлядою для паперів[65], і насправді, щоб дістатися лузи, куля мусила пройти крізь кілька стосів документів, пивний кухоль, череп із оплавленою свічкою в ньому та гори люлькового попелу. Так воно й сталося. 

— Чудова робота, пане Впертонз, — сказав Ридикуль. 

— Я назвав це «сукно-простором», — гордовито сказав Зрозум Впертонз. 

Кожна організація потребує у штаті хоча б однієї особи, яка розуміє, що насправді відбувається, чому це відбувається і хто це робить; у Невидній академії цю роль було покладено на Впертонза, який часто про це шкодував. У цій ситуації він виступав як декан факультету неадекватного використання магії, і його стратегічною метою було добитися затвердження бюджету цього факультету без зайвих дискусій.  

Тож недарма з-під важкого старого більярдного столу виходив оберемок товстих кабелів, які крізь отвір у стіні й через галявину надворі тяглися аж до Високоенергетичної чароспоруди, де (Впертонз зітхнув) на його невеличкий трюк витрачалося до 40 % рунічного часу Гекса, мислячої машини Академії[66].  

— Гарний термін, — мовив Ридикуль, прицілюючись для нового удару. 

— Як фазопростір? — з надією сказав Зрозум. — Розумієте, щойно куля має зіткнутися з перешкодою, яка не є іншою кулею, Гекс переміщує її до теоретичного паралельного виміру з вільною ділянкою рівного простору, де зберігає й підтримує її момент імпульсу, доки не виникне можливість повернути її назад. Насправді це найважчий та найскладніший розділ чаклування в режимі нереального часу... 

— Так-так, прекрасно, — сказав Ридикуль. — Ще що-небудь, пане Впертонз? 

Зрозум зазирнув у свою папку. 

— Є чемний лист від Правителя Ветінарі, який в інтересах міста цікавиться, чи не могла б Академія розглянути можливість прийняття, о, двадцяти п’яти відсотків не дуже здібних абітурієнтів?  

Ридикуль просто крізь пачку академічних наказів загнав у лузу чорну кулю. 

— Ми не терпітимемо, щоб зграя зеленарів та м’ясників вказувала Академії, як нам вести наші справи, Впертонзе! — суворо відказав він, цілячись у червону кулю. — Подякуйте їм за небайдужість і перекажіть, що ми, як завжди, й надалі прийматимемо сто відсотків цілковитих і доконаних тупаків. Приймати нездар, випускати геніїв — таким завжди був підхід Невидної академії! Ще щось? 

— Тільки те повідомлення про сьогоднішні великі перегони, Архіректоре. 

— О, так, та штука. Як мені вчинити, пане Впертонзе? Я чув, на Поштамт роблять високі ставки. 

— Так, Архіректоре. Люди впевнені, що боги на боці пана Губперука. 

— А вони теж ставлять? — поцікавився Архіректор, з утіхою спостерігаючи, як куля матеріалізовується по інший бік забутого сандвіча з яловичиною.