Поштова лихоманка

— І це таки дуже чудові документи, пане Злотний. Але досить про це. Ні, я хочу поговорити з вами про янголів, от що. 

Хаббар Злотний, час від часу зморщуючись від болю, викликаного триденною мандрівкою на плечі ґолема, з дедалі більшим подивом вислуховував янгольські концепції Правителя Ветінарі.  

— ...і тут ми підходимо до справи, пане Злотний. Монетний двір потребує нового підходу. Щиро кажучи, він при смерті, а це геть не те, що нам потрібно в столітті Анчоуса. І все ж вихід є. Пан Губперук нещодавно з великим успіхом презентував альтернативну валюту у вигляді марок. Такі легкі, їх так просто носити, їх навіть можна надіслати поштою! Пане Злотний, це було вражаюче. Принаймні всі позбавляються думки, що гроші повинні блищати. Чи знаєте ви, що стандартна марка вартістю в пенні разів дванадцять переходить з рук у руки, перш ніж таки потрапити на конверт? От що потрібно Скарбниці: людина, яка зуміє побачити в усьому дещо глибше — ідею валюти. Ви отримаєте зарплатню і, наскільки я знаю, формений капелюх. 

— Ви пропонуєте мені роботу? 

— Так, пане Стіплер, — сказав Ветінарі. — І, аби підкреслити щирість моєї пропозиції, я дозволю собі вказати на он ті двері за вашою спиною. Якщо в будь-який момент нашої співбесіди ви відчуєте бажання піти, вам досить пройти крізь них, і я більше ніколи вас не потурбую... 

Незабаром до кабінету прослизнув секретар Тулумбас. Правитель Ветінарі читав доповідну про таємну зустріч таємного кола керівників Гільдії злодіїв, що відбулася минулої ночі.