ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
ЕТИКА ВТРУЧАННЯ
Кожне втручання в життя індивіда, групи, середовища є етичним питанням (радикальний психолог Роналд Д. Лейнґ сказав би, що це «політичне рішення»). Психологи, хірурги, радники, експериментатори, освітяни, планувальники міст, архітектори, соціальні реформатори, працівники сфери охорони здоров’я, лідери культів, продавці вживаних автомобілів і наші батьки — усі ці різноманітні групи людей мають спільні цілі. Ось деякі з них: зцілення, коригування поведінки, рекомендації щодо дій, тренування, навчання, перебудова свідомості, контроль, зміни, розподіл коштів, побудова чи дисципліна — загалом різні форми втручання, які впливають на наше життя прямо або опосередковано (через зміни у середовищі).
Більшість суб’єктів втручання спочатку мають на меті вигоду для об’єктів втручання та/або суспільства. Проте саме їхні суб’єктивні цінності визначають співвідношення витрат і прибутків і порушують украй важливі етичні питання. Ми приймаємо за належне цінність потужних соціальних впливів, які здійснюють батьки, коли формують «Я» дитини для досягнення соціального, політичного та релігійного ідеалу. Чи варто нам переживати, що батьки роблять так без усвідомленої згоди дитини?
Це питання виглядає непотрібним, поки не згадуються батьки, які залучали своїх дітей до «груп ненависті» (як-от Ку-клукс-клан), деструктивних культів, терористичних груп, проституції.
Щоб розставити всі крапки над і: «сфера впливу батьків» зазвичай не ставиться під питання, навіть коли вони вчать дітей нетолерантної поведінки і упереджень, — лише тоді, коли вони роблять це у надмірно жорстокі способи. Утім що ми можемо сказати про ситуацію, де батько хотів виховати з сина патріота? Це бажання є прийнятним у всіх суспільствах. Та батько написав лікареві, який вів колонку порад у національному журналі: «Я люблю свою країну і хочу, щоб мій хлопчик теж її любив. Чи можу я виголосити підбадьорливу промову синові у вухо, поки він спить? Нічого особливого, лише кілька патріотичних заохочень».
З одного боку, батько запитує, чи ця тактика спрацює; чи є докази, що навчання уві сні може бути ефективним інструментом для вкладання у підсвідомість нав’язливих повідомлень? (Відповідь — немає доказів, що це ефективно.) З іншого боку, батько порушує етичне питання: чи це етично — навіювати ідеї беззахисному сонному синові в такий спосіб? Чи було б це етично, якби дитина була при свідомості і він використав матеріальне заохочення або суспільне схвалення замість цієї сумнівної технології? Що саме — батькова мета чи спосіб — може вважатись етично неприйнятним? Чи не було би краще для цього стурбованого батька покластися на непомітні навіювання, такі, як «освіта» у школі: національний прапор, зображення національних лідерів, національні гімни, молитви, примус читати історичні оповіді та географічні й громадянські тексти, які часто подають суб’єктивний погляд на історію і створені суспільством як пропаганда задля збереження статусу кво?.. Суть тут у тому, що ми повинні плекати нашу колективну сприйнятливість до великого набору щоденних ситуацій, у яких втручання виникають як «природний» процес соціального життя, а порушення етики проходить непоміченим через його поширеність.
АБСОЛЮТНА ЕТИКА
Лише задля лаконічності ми говоримо про дві категорії етики — «абсолютну» й «релятивістську». Коли поведінка керується абсолютними етичними стандартами, може бути проголошено моральний принцип вищого порядку, який не залежить від обставин свого вжитку — часу, ситуацій, людей, доцільності. Така абсолютна етика вкладена у загальні правила поведінки. У засадах цих правил часто є дотримання низки недвозначних принципів, як у Десяти Заповідях чи Біллі про права. Така абсолютна етика не дозволяє ні на краплю виправдовувати методи чи обставини, а також скасування чи видозміни етичних принципів. У крайніх випадках жодні пом’якшувальні обставини не можуть виправдати відмову від етичних норм.