ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Підйом молодіжної культури з його драматичним повстанням проти несправедливості та утисків був зосереджений на аморальності В’єтнамської війни, принизливих щоденних підрахунках убитих і небажанні влади країни визнати свою провину і припинити насильство після семи кривавих років. Ці цінності поширювалися в європейському й азійському молодіжних рухах. Європейці виявилися навіть войовничішими за американців, сміливо кинувши виклик істеблішменту. Вони відкрито виступали проти політичної та академічної ортодоксальності. Студенти в Парижі, Берліні й Мілані «вийшли на барикади» проти репресивного, на їхній погляд, режиму. Багато з них стояли на позиції соціалізму, засуджуючи фашистський і комуністичний тоталітаризм і засуджуючи фінансову політику, яка обмежувала доступ до вищої освіти.

Власне студенти-волонтери нашого дослідження були продуктом цієї культури повстань, експериментів із собою та зневажання авторитетів і конформізму. Ми очікували, що учасники експерименту будуть протистояти тим інституційним силам, в яких перебували, зневажати владу «Системи», в яку я їх помістив. Так само ми аж ніяк не очікували, що наглядачі стануть поводитись як «беззаперечні авторитети», тому що ніхто з волонтерів не хотів стати наглядачем, коли вони мали можливість обирати. Навіть наглядач Гельманн говорив, що скоріше став би в’язнем, аніж наглядачем, тому що, за його словами, «люди недолюблюють охорону».

Фактично всім нашим студентам-волонтерам було легше приміряти на себе роль в’язня, ніж наглядача. Вони не збиралися в майбутньому влаштовуватися наглядачами у в’язниці, тоді як могли припустити, що будуть арештовані за якийсь незначний проступок одного дня. Я веду до того, що серед молодих людей, яким випала роль наглядача, не було схильних до насильства чи домінування, хоча саме так вони і почали згодом поводитися. Вони не принесли в Стенфордський в’язничний експеримент жодних схильностей шкодити, чинити насильство чи домінувати над іншими. Єдине, до чого, як ми гадали, вони могли би мати схильність, — це турбота про інших, відповідно до того, які соціальні віяння переважали на той час у суспільстві. Точно так само не було причин очікувати, що ті, кому випала роль в’язнів, зламаються так швидко, з огляду на рівень їхнього ментального та психічного здоров’я. Важливо пам’ятати про цей тимчасовий культурний контекст, коли ми пізніше розглядатимемо спроби повторити наш експеримент в абсолютно інших суспільних тенденціях.