ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
У нацистських лікарів, які повинні були визначати, хто приречений на винищення, а на кому можна проводити експерименти, вочевидь відбувався певний розкол особистості — «протиріччя між убивчою жорстокістю і хвилинами доброти, яке вони переживали весь час упродовж перебування в концтаборі Аушвіц. І цей розкол не наближався до розв’язання. Він був невилучною частиною психологічної рівноваги, яка давала лікарям СС змогу виконувати їхню роботу. Лікарі ставали частиною величезної жорстокої багатофункціональної Системи... Аушвіц діяв завдяки спільним зусиллям»[199].
РОЗДІЛ 11
Стенфордський в'язничний експеримент: етика і подальші міркування
Ми дісталися задалеко, керовані лише інерцією; ми ліниво рухаємося в бік вічності, без можливості відстрочення чи надії на пояснення.
Том Стоппард, «Розенкранц та Гільденстерн мертві» (1967), дія 3
Ми бачили спосіб, у який інерція дослідницької моделі Стенфордської в’язниці змінила життя тих, хто перебував у її стінах, переважно на гірше. У минулому розділі я накинув чернетку відповідей на питання, як люди можуть так легко, але радикально змінюватися. Зокрема я відзначив шляхи, якими ситуативні й системні сили, коли діють в унісон, можуть зіпсувати плоди людської природи.
Наші молоді учасники дослідження не були «ложками дьогтю в діжці меду», як у приказці. Натомість задум нашого експерименту передбачав, що вони будуть спочатку саме «ложками меду», які зіпсує підступна сила поганої «діжки», тобто цієї в’язниці. Звичайно, порівняно з токсичною, смертоносною природою реальних цивільних і військових в’язниць, клімат нашої Стенфордської в’язниці був доволі м’яким. Зміни, які відбулись у думках, почуттях і поведінці в’язнів у цьому середовищі, були наслідками відомих психологічних процесів, які властиві всім нам, проявляючись по-різному в різних ситуаціях, хоча й не так сильно, повсюдно і невпинно. Вони були вплетені у «всеохопну ситуацію», вплив якої був потужнішим, ніж більшості ситуацій, у які ми часто потрапляємо чи з яких виходимо по своїй волі[200].
Задумайтесь над тим, що кожен із нас має можливість або шаблон у свідомості — бути святим чи грішником, альтруїстом чи егоїстом, ніжним чи жорстоким, покірним чи владним, розсудливим чи божевільним, добрим чи злим. Імовірно, ми всі народжуємося з повним спектром можливостей, кожна з яких активується і розвивається залежно від соціальних і культурних обставин, які керують нашим життям. Я наполягатиму, що потенційна здатність збочити нероздільно поєднана з процесами, які спонукають людство робити і прекрасні речі. Кожен з нас — кінцевий продукт складного розвитку і спеціалізації, які розвинулися за мільйони років еволюції, росту, адаптації та боротьби. Наш вид досяг особливого становища на Землі завдяки визначній здатності до навчання, мов, раціонального мислення, винахідливості і візії нового і кращого майбутнього. Кожна людина має потенціал удосконалити свої вміння й таланти, які потрібні для шляху, довшого, ніж просто виживання, — для шляху процвітання і вдосконалення людського становища.
СХИБЛЕНИЙ ПРОЦЕС ЛЮДСЬКОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
Чи може якась частка світового зла походити від звичайних людей, яким доводиться діяти в обставинах, що спонукають їхню натуру виключно до лихих вчинків? Давайте відповімо на це питання декількома загальними прикладами, а тоді зосередимося на тому, як нормальні людські процеси збочили під час Стенфордського в’язничного експерименту. Пам’ять дає нам змогу вчитися на помилках і будувати кращі версії майбутнього, використовуючи відоме. Разом з тим пам’ять є джерелом образ, помсти, набутої безпорадності і копирсання у старих травмах, яке живить депресію. Подібним чином наша надзвичайна здатність до використання мов і символів дає змогу комунікувати з іншими особисто, абстрактно, крізь час і простір. Завдяки мові постали історії, планування і соціальний контроль. Утім мова уможливлює чутки, брехню, пропаганду, стереотипи і свавільні правила. Наш визначний творчий геній створив літературу, драму, музику, науку і винаходи, як наприклад, комп’ютер та інтернет. Проте ту саму винахідливість було використано і для винайдення катівень і різних способів тортур, для параноїдальних ідеологій та ефективних нацистських систем масового знищення. Кожна з наших особливих властивостей приховує можливість бути використаною для протилежної мети, як-от у дихотоміях любов — ненависть, гордість — зарозумілість, самоповага — самоненависть[201].
199
Lifton, The Nazi Doctors (1986).—C. 212, 213.
200
Поняття «цілісної ситуації» як такої, що чинить потужний вплив на функціонування людини, використовував Ервінґ Ґофман для опису впливу інституцій на психічнохворих пацієнтів і в’язнів, а також Роберт Джей Ліфтон для опису допитів у комуністичному Китаї. Цілісні ситуації є такими, в яких особа фізично і психічно обмежена настільки, що вся інформація та нагороди походять від обмежувальної структури. Крейґ Гейні і я розширили це поняття на загальноосвітні школи, які іноді діють подібно до тюрем.
Див.: Е. Goffman, Asylums: Essays on the Social Situation of Mental Patients and Other Inmates. New York: Doubleday, 1961; R. J. Lifton, Thought Reform and the Psychology of Totalism. New York: Norton, 1969; C. Haney, P. G. Zimbardo, «Social Roles, Role-playing and Education: The High School as Prison», Behavioral and Social Science Teacher, vol. 1 (1973): 24-45
201
P. G. Zimbardo, Psychology and Life, 12th ed. Glenview. IL: Scott, Foresman, 1989 (таблиця «Ways We Can Go Wrong» на c. 689).