Любов дика та прекрасна

Меґ кивнула.

— У мене те саме. Ясна річ, я мала б щось відчути, якби моя старша дитина померла. Він зник, а проте наче нікуди не подівся. Але ти їдь. Як гадаєш, він колись повернеться?

— До мене — ніколи, Меґ. Я якось відчуваю, що Патрик пішов із мого життя. Якби не ця думка, я не змогла б звідси поїхати, дарма що король так загрозливо важить на мене.

— Перепочинь трохи, моя люба, — ласкаво промовила Меґ. — Боюся, у тебе буде довгий вечір. — Вона обійняла Кат і пішла.

Кат навіть не завдала собі клопоту покликати служницю. Вона сама зняла чорну сукню, лягла на ліжко й міцно заснула. Коли прокинулася, Сьюзен діловито наповнювала нову порцелянову ванну.

— Який аромат, мадам?

— Бузковий, — відповіла Кат, ліниво потягнувшись. — Я вдягнуся в оксамитову бузкову сукню, Сьюзен. Коли закінчиш, принеси мою скриньку з коштовностями.

Через кілька хвилин вона сиділа, порпаючись у своїх численних намистах, вирішуючи, яке ж саме їй надіти. В око впав вишуканий золотий ланцюжок, оздоблений довгастими масивними перлинами й великими аметистами. Катріона приклала його до бузкової сукні й всміхнулася. За годину, викупана у воді з ароматом бузку та вдягнена в декольтовану оксамитову сукню, вона була готова. Пухкі перса заклично випиналися над тоненьким мереживним комірцем вершкового кольору. Її волосся кольору міді було Розділене надвоє простим проділом посеред голови, зачесане за вуха та зібране в жмут на потилиці. Спереду зачіска здавалася дуже строгою. Ззаду, прикрашене рожевими та білими шовковими квітами, волосся мало напрочуд жіночний вигляд.

Того вечора у великій залі Ґленкірка зібралося понад дві сотні гостей, серед яких були Леслі з Ґленкірка на чолі з юним Джеймсом, Леслі із Сайтена з їхнім графом Чарльзом, близьким кузеном Кат, і Хеї з головою родини батьком Кат. Найближчих родичів налічувалося близько дев'яноста п'яти осіб, не рахуючи Mop-Леслі, що були неофіційним відгалуженням родини. Зібралося багато Ґордонів, адже граф Гантлі Джордж Ґордон був головою клану. А ще король із численним почтом. Катріона зроду ще не бачила в замку стільки люду.

За високим столом король опинився між нареченою та її матір`ю. На його превеликий жаль, Кат сиділа з другого боку від свого сина. У чарівної вдови Ґленкірка не бракувало залицяльників. Коли нарешті тривала вечеря скінчилася, почалися танці. Але Катріона відмовляла всім, хто запрошував її, пояснюючи, що танцюватиме не раніше, як на синовому весіллі. Вона м’яко нагадувала їм, що й досі в жалобі.

Графиня скромно сиділа на лаві, спостерігаючи, як король танцював спершу з Беллою, потім із Меґ і, нарешті, з Генрієттою. Виконавши свій обов’язок, Джеймс Стюарт повернувся на лаву й сів біля Кат. Слуга підніс йому келих холодного вина, і король ковтнув, насолоджуючись смаком. Нарешті він заговорив: