Любов дика та прекрасна

— Іди спати, Сьюзен. Уже пізно, і я можу закінчити сама. Я довго спатиму, тож не турбуй мене зранку.

Сьюзен зробила реверанс і вийшла з кімнати. Кат сіла на ліжко. Знявши мереживні підв’язки, вона стягла із себе панчохи. Розчісуючи своє густе волосся, графиня згадувала останню зустріч із Джеймсом. Через деякий час, знесилена всіма весільними приготуваннями та спогадами, вона заснула. Її збудив дотик теплих губ до її лівого соска. Очі розгублено розплющилися й зустрілися з насмішкуватими бурштиновими очима. Раптом погляд короля посерйознішав, і він мовив:

— Уставай, Кат. Ми маємо спершу з’ясувати дещо.

Спантеличена, вона відкинула ковдру й гола підвелася з ліжка. Його очі потеплішали, але говорив він холодно:

— Мадам, я готовий пробачити вам те, як погано ви поводилися в минулому. Навесні ви повернетеся до двору й відкрито житимете зі мною як моя коханка. Ви виконуватимете всі мої примхи. Я не терпітиму жодного непослуху, Кат! Ти належиш мені! Ти це розумієш?

— Так, — прошепотіла вона. Графиня була приголомшена цією його новою силою.

— Тоді повзай коло моїх ніг, мов рабиня, і благай пробачення.

Нудота підступила їй до горла.

— Джеймі, будь ласка! Невже тобі потрібно так мене принижувати? Я розумію, що повинна підкорятися тобі, але не змушуй мене до такого.

— Кат, ти горда жінка. Я не зможу пойняти віри, що ти насправді готова скоритися мені, якщо не зробиш те, що я наказав, хоч би як тобі було гидко. Якщо ти готова слухатися мене, то маєш почати з цього.

Хоча зовні графиня залишалася покірною, усередині в неї спалахнув гнів. Якщо вона відмовить йому, він їй не довірятиме. Кат розуміла, що має поступитися, зробити те, що він вимагає, щоб притишити його побоювання. Важко ковтнувши, вона опустилася навколішки, і її голова торкнулася його черевика.

— Пробачте мені, мілорде, королю мій, — тихо проказала вона.

На якусь страшну мить він поставив ногу на її тонку шию. Навіть легенько натиснувши, він міг би зламати її. Кат до крові закусила губу, намагаючись стримати, приховати свій страх і гнів. «Ти заплатиш за це, Джеймсе Стюарт! — думала вона. — Боже мій, як тобі буде страшенно боляче, коли я покину тебе! Нехай це гризтиме та ятритиме тебе аж до самої смерті твоєї! Щоб тобі більше не трапилась інша жінка, з якою тобі буде так само добре, як зі мною!»

Раптово король прибрав ногу й допоміг Катріоні звестися. Він лагідно всміхнувся до неї.

— Пробач мені, кохана, я мав переконатися, що цього разу ти віддасися мені без бою. У світі не існує жодної іншої жінки, через яку я так переймався б, але ти варта цього, Кат! Господи! Як же ти мене збуджуєш! — І, обійнявши графиню, він швидко припав до її вуст, розсунув губи та увійшов язиком усередину.

їй знадобилася вся її витримка, щоб не відштовхнути його. Вона знайшла втіху в сльозах полегшення, опустила голову й схлипувала в нього на плечі. Задоволений і впевнений, що врешті-решт насправді підкорив її, Джеймс поводився дуже милосердно. Він уклав Кат на ліжко, обхопив її обличчя руками й знову поцілував її. Його пальці торкнулися її шиї, пухких грудей. Відчувши долонями їхню м'якість, він нахилився й голубив їх губами.