Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— У багатьох звичайних також, — сказав Енгас аб Брайт. — Принаймні тут, у Катерласі. Ми не даємо духівникам розгулятися, бо на прикладі Лахліну бачимо, до чого це може призвести. Навіть найпобожніший король не хоче одного чудового ранку прокинутись і побачити, що в його країні порядкують попи. У цьому питанні Північ та Південь єдині — духівники мають займатися духовними справами, а до політики їм зась. Адже так, леді Ейрін?
— Саме так, — підтвердила вона. — Південні правителі тримаються з духівниками ще жорсткіше, ніж північні, бо на Півдні народ реліґійніший. Дід Тирнан завжди заохочував мене до суперечок із превелебним Еваном аб Гивелом і дуже радів, коли мені вдавалося загнати його в глухий кут.
В очах короля замерехтіли вогники зацікавлення.
— Ви сперечалися з ним на теологічні теми?
— Швидше на філософські. Теологія забагато уваги приділяє етиці та обрядам, а мене найбільше займають питання світобудови.
Енгас аб Брайт відпив зі свого келиха ковток соку і сумно глянув на срібну тацю з рештками смаженої оленини. Сам він через свою хворобу мусив їсти варену курятину без спецій та солі.
— Бачу, ви були унікальною юною леді ще й до того, як у вас виявили Іскру. Принцеса, що захоплюється філософією… А скажіть, чи сильно змінився ваш світогляд, відколи ви приєдналися до відьом? Ви вже сприйняли їхню тезу про множинність Китрайлів?
— З цим я не мала жодних проблем, — відповіла Ейрін, краєм ока помітивши, що Фіннела миттю занудьгувала й демонстративно повернулася до своїх сусідів праворуч, лорда Кивіна аб Енгаса та його дружини, леді Бевін вер Малдвин. Попри всі свої недавні зміни, кузина, як і раніше, терпіти не могла філософських розмов. — Мені завжди імпонувала теорія про локальну природу Китрайла. От із чим я справді не погоджуюся, то це з твердженням, що він є проекцією на наш світ якогось Абсолютного Зла.
— Тобто, в Абсолютне Зло ви не вірите?
— Ні, не вірю. Як, до речі, й багато інших сестер. Це положення мінеганської доктрини є досить спірним, бо від нього один крок до дуалізму. Але воно й не оголошується беззаперечною істиною. Взагалі, мінеганська доктрина відрізняється від решти реліґійних учень тим, що не вимагає сліпої бездоказової віри, а ставить на чільне місце пізнання і передбачає можливість перегляду доґматів, якщо вони виявляться хибними. Особисто я схиляюся до гіпотези дзеркальної локальності, згідно з якою окремим для нашого світу є не лише Ан Нувін, а й Ґвифін. Тоді Китрайл цілком може бути відступником-диннеші, а отже, для його існування не потрібне ніяке Абсолютне Зло.
Король кивнув:
— Я чув про цю гіпотезу від леді Альси. Проте вона не погоджується з нею, бо вважає Ґвифін невід’ємною частиною Кейґанту.
— А сестра Івін вер Шінед дотримується іншої думки. Вона вивчила записи всіх відьом, які в давні часи спілкувалися з диннеші, і звернула увагу на те, що лише найперша з них, Мейнір вер Гільде, прямо стверджувала про єдність Ґвифіну та Кейґанту. Решта просто посилалася на неї. Десь такими словами: „На це питання диннеші відповів достоту так само, як і сестрі Мейнір.“ Івін припускає, що Мейнір вер Гільде з певних причин вирішила приховати цей факт, а інші відьми, яким ставало про це відомо, не наважувалися суперечити засновниці Сестринства.
— І що ж то були за причини?
— Можливо, Мейнір вер Гільде вважала тогочасне людство не готовим до сприйняття такої картини світу. Окремішність Ґвифіну від Кейґанту означає, що справдешні Небеса розташовано ще далі від землі, ніж здавалося.
— Простий народ і зараз до цього не готовий, — зауважив Енгас аб Брайт. — Переважну більшість людей збиває з пантелику навіть сама згадка про множинність земних світів. Якби не відьми та чаклуни, духівники давно б вилучили цю тезу зі своїх доґматів… До речі, лорде Бренане, на Лахліні наш світ вважають єдиним сущим?
— Ні, ваша світлосте, — відповів Бренан. — Лише одним із багатьох, як і на Абраді. Тут розбіжностей немає. У Книзі Вигнання говориться, що в ніч Мор Деораху стався землетрус, люди прокинулися, повибігали на вулицю — і з жахом побачили, що зорі на небі сплелися в інші сузір’я, а місяць став мало не вдвічі меншим. Тоді до людей вийшли проповідники, які вві сні мали послання від Великого Дива, і пояснили, що Ініс Шінан спіткала кара небесна… Та це вже вигадки. Тепер я знаю, що в ті часи не було ні проповідників, ні духівників, а геть усі давні лахлінці й більшість давніх шінанців вірили не в Дива, а в язичницьких богів.