Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Не стримавшись, король таки переклав з таці на свою тарілку трохи м’яса. Альса, що сиділа з лівого краю королівського столу, кинула на нього докірливий погляд, який він геть-чисто проіґнорував, а натомість відрізав ножем крихітний шматочок засмаженої та приперченої оленини і неквапно, з насолодою з’їв його. Потім сказав:
— І це добре, що тоді не було духівників та проповідників. Їм би вистачило дурощів оголосити, що Див перемішав зорі на небі, зменшив розміри місяця і подовжив його фази до тридцяти дев’яти днів. А згодом, коли з’ясувалося б, що й рік став трохи довшим, вони б і це пояснили незбагненною волею Всевишнього. На щастя, друїди були не такими зашореними і знайшли логічніше пояснення — хоч і складніше для розуміння.
У такому ключі їхня розмова тривала весь вечір. Енгас аб Брайт, здавалося, безладно перестрибував з однієї теми на іншу, звертався то до Бренана, то до Ейрін, а час від часу — і до Ґвен або Фіннели, проте головна його увага була зосереджена на Бренанові. А той тримався досить упевнено, та в жодному разі не зухвало, як, буває, поводяться в присутності коронованих осіб вихідці з простого народу, плутаючи нахабство з почуттям власної гідності. Бренан цю різницю добре відчував, і король залишився задоволений спілкуванням із ним. У кожнім разі, таке враження склалося в Ейрін, і тієї ж думки дотримувалася Шаннон, яка вже два з половиною роки, відколи склала іспити на повноправну сестру, мешкала в Тахріні.
— Бренан йому сподобався, — сказала вона, повертаючись разом з Ейрін та Мораґ до Відьомської Вежі. — Це помітили всі.
— Зате не всі цьому раді, — зауважила Ейрін. — Ґраф Талботський мав дуже похмурий вигляд.
Шаннон недбало гмикнула і, хоч у коридорі, яким вони йшли, нікого не було, про всяк випадок оповила себе та обох своїх супутниць глушильним плетивом.
— Старий Дорван аб Раґнал весь час супиться. Сини та внуки прогнали його з Дінас Талбота, тепер самі там порядкують, а за ним залишився тільки титул та ще нестерпна вдача. І року не минуло, як оселився при дворі, а вже всім у печінки в’ївся своїм постійним бурчанням. Проте в політиці він повний нуль, на нього ніхто не зважає. Звичайно, якщо доживе до виборів нового короля, то матиме на них певний вплив — але просто як один голос із двадцяти семи. Ні він, ні його родичі не є претендентами на корону. Реальні претенденти, це ґрафи Карвадону, Ярві й Ридихену, а також Фінвар аб Дайхі, з яким ви сьогодні познайомилися.
— А донедавна був і Кохран аб Ґарет, — додала Мораґ, яка цілий вечір жваво базікала з двадцятирічним ґрафом Ейгайнським. Попри свою молодість, лорд Кохран мав велику вагу в катерлахській політиці, бо був кровним родичем відьми Бронах вер Дилвен, що зараз мешкала на Тір Мінегані й готувалася до чергової спроби скласти іспити. — Але з появою Бренана він втратив свої шанси. І, що мені сподобалося, нітрохи через це не сумує.
— Власне, — зауважила Шаннон, — Кохран втратив шанси ще з появою Ґвен. Раніше я шкодувала, що на той час він уже був одружений; як на мене, з них вийшла б гарна пара… та це було ще до Бренана. Треба сказати, Кохран ніколи не випинався зі своїми претензіями, розумів, що він надто молодий, тому націлювався на віддалене майбутнє. А найстарші розглядали його, як можливого наступника лорда Ріґвара, і саме з ним пов’язували плани переходу до спадкової монархії. Згодом вони підкоригували ці плани через присутність Ґвен, а тепер уже стало ясно, що не треба особливо мудрувати, варто лише зробити королем Бренана.
— Так, справді, суща дрібниця, — іронічно мовила Ейрін.
— Атож, тут доведеться добряче попрацювати. Багато вищих лордів шалено опиратимуться цьому, надто Фінвар аб Дайхі. Він, хоч і не ґраф, дуже впливовий вельможа, має земельну власність по всьому Катерлаху, контролює половину видобутку мідної руди в країні та третину вугільних шахт. От йому Бренан як кістка поперек горла. Він ще з весни минулого року не знаходить собі місця — тоді до Катерлаху переїхала Ґвен, і під неї стали підбивати клинці ґрафські синки та внуки. Фінвар аб Дайхі опинився поза цією грою, бо сам одружений, а найстаршому з його синів, Туахалу, наразі лише одинадцять років.
— То ти вважаєш його найсерйознішим конкурентом? — запитала Ейрін. — А Етне каже, що це ґраф Карвадонський.