Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
То що новенького придумали діти, майбутнє авіакосмічної галузі США?
Студенти Інституту технологій Флориди розробили й підготували до випробувань новий матеріал для ізоляції дротів в умовах мікрогравітації та вакууму. Нова формула покриття дротів буде стійка до наднизьких температур та до високого рівня радіації. Зразки, що їх студенти відправляють на висоту 100 миль (майже 170 кілометрів), після повернення на Землю ретельно дослідять, а тоді нову ізоляцію вдосконалять і підготують до другого запуску. Надалі результати дослідження буде використано ЛРР у створенні нових космічних апаратів.
Студенти Університету Кентуккі розробили невеличку космічну капсулу, яку можна буде повертати на Землю з космосу. По суті, це вже космічний апарат, який у майбутньому самостійно має передавати телеметрію та сигнал для пошуку в ЦУП. Такі космічні міні-апарати можна використовувати для відправки зразків або предметів дослідження, наприклад, із орбіти МКС на Землю. Тепер для цього використовують великі модулі Dragon та кораблі «Союз», які літають на МКС усього кілька разів на рік. А в майбутньому для відправки зразків на Землю можна буде використовувати мінікапсули, схожі на розроблену студентами Університету Кентуккі. На шляху до Землі капсула повинна витримати серйозний стрес від високих температур під час входу в атмосферу. Тож цього разу перевірка механізму теплового захисту капсули — головна задача студентів. У майбутньому автори розробки продовжать свої дослідження вже як працівники НАСА.
Революційну розробку подали студенти Університету Юти. Вони випробовуватимуть систему трастерів (малих ракетних двигунів руху та орієнтації), котрі працюють на екологічному паливі (а не на отруйному гідразині, який при згорянні осідає тонким шаром на сонячних батареях, соплах і корпусі, заважаючи космічному апарату приймати сонячну енергію і рухатися). Запалювання в таких малих двигунах відбуватиметься не хімічним способом, а від електричної дуги. Принцип паливної системи та склад нового палива не розголошуються. Розробка цікава тим, що до цього моменту на супутники U-класу, котрі називають CubeSat («Кубічний сателіт»), або на так звані «наносупутники» двигунів майже не ставили (хоча є навіть один такий двигун розробки української компанії), що значно обмежувало їхні можливості. Тепер же на крихітний сателіт, із розмірами сторін не більше десяти сантиметрів, спробують поставити трастери (двигуни). Що з цього вийде, побачимо після експерименту.
Університет Небраски спільно з дослідницьким центром НАСА у Ленґлі, штат Вірджинія, розробили легку висувну щоглу з полімерної плівки, яка в складеному стані має розмір не більше сірникової коробки, а також захисне покриття для малих супутників, яке не тільки захищатиме апарат від випромінювання та перегрівання, а й накопичуватиме сонячну енергію. Обидві розробки призначені для міні-супутників.
Усі запропоновані студентами ідеї досить революційні, і НАСА уважно слідкує за їхнім втіленням.
Отже, студентські експериментальні апарати встановлено на двоступеневій ракеті Terrier Malemute. Її стартовий твердопаливний прискорювач розрахований на 5,2 секунди активної фази — він розжене ракету, й та за півхвилини підніме корисне навантаження вагою 87 кілограмів на завдану висоту 100 миль. Загалом ця ракета може підняти до 180 кілограмів.
Торік ми з Франческою допомагали під час старту подібної ракети, але дещо іншого класу — Terrier Orion. Тоді в рамках програм RockOn та RockSat-C у космос свої розробки відправляли школярі та студенти. То був незабутній досвід!
Тепер інженерну частину взяла на себе компанія Orbital ATK, технічну — геліофізики НАСА.
* * *
— Щось давно до нас Сара не заходила, — Франческа стурбовано подивилася на мене.
— Я бачив МакКарті сьогодні зранку на церемонії підняття прапора, — я сьорбнув термоядерної кави, що її заварила напарниця, і заплющив очі, бо боявся, що від такої кави вони вилізуть з орбіт і весело застрибають підлогою, наче м’ячики-стрибунці.
— Та я теж її бачила, але ні вона, ні Маковскі до нас не заходили… Слухай, коли ми їх востаннє бачили разом?